3 Статус народного депутата України.

Народні депутат України є обрані вiдповiдно до Закону України “Про вибори народних депутатiв України” представник Українського народу у Верховнiй Радi України i уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здiйснювати повноваження, передбаченi Конституцiєю України та законами України.

Народний депутат здiйснює свої повноваження на постiйнiй основi.

При виконаннi своїх повноважень народний депутат керується Конституцiєю України, законами України та загальновизнаними нормами моралi.

Держава гарантує народному депутату забезпечення необхiдними умовами для здiйснення ним депутатських повноважень.

Звання народного депутата iз зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберiгається за ним довiчно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата вiдповiдно до пунктiв 1—4, 6 статтi 4 цього Закону.

Строк повноважень народного депутата України

Повноваження народного депутата починаються пiсля складення ним присяги на вiрнiсть Українi перед Верховною Радою України з моменту скрiплення присяги особистим пiдписом пiд її текстом.

Народний депутат не може брати участi у засiданнях Верховної Ради України та її органiв, а також здiйснювати iншi депутатськi повноваження до того часу, поки вiн не скрiпить присягу особистим пiдписом пiд її текстом. Вiдмова скласти та пiдписати присягу має наслiдком втрату депутатського мандата.

Повноваження народного депутата припиняються з моменту вiдкриття першого засiдання Верховної Ради України нового скликання.

Несумiснiсть депутатського мандата з iншими видами дiяльностi

Народний депутат не має права:

1) бути членом Кабiнету Мiнiстрiв України, керiвником центрального органу виконавчої влади;

2) мати iнший представницький мандат чи одночасно бути на державнiй службi;

3) обiймати посаду мiського, сiльського, селищного голови;

4) займатися будь-якою, крiм депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої дiяльностi, а також медичної практики у вiльний вiд виконання обов’язкiв народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами досудового слiдства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською дiяльнiстю;

6) входити до складу керiвництва, правлiння чи ради пiдприємства, установи, органiзацiї, що має на метi одержання прибутку.

Народний депутат зобов’язаний додержуватись iнших вимог та обмежень, якi встановлюються законом.

Дострокове припинення повноважень народного депутата України

Повноваження народного депутата припиняються достроково у разi:

1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недiєздатним або безвiсно вiдсутнiм;

4) припинення його громадянства або виїзду на постiйне проживання за межi України;

5) смертi;

6) порушення вимог частини першої статтi 3 цього Закону.

Взаємовiдносини народного депутата України з виборцями

Народний депутат постiйно пiдтримує зв’язки з виборцями у порядку, встановленому законом.

Народнi депутати, обранi в одномандатних виборчих округах, зобов’язанi пiдтримувати зв’язок з виборцями своїх округiв. Народнi депутати, обранi в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi, здiйснюють зв’язок з виборцями, якi мешкають на територiї України, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракцiями (групами) Верховної Ради України вiдповiдно до закону.

Народний депутат вiдповiдно до закону розглядає звернення виборцiв, а також вiд пiдприємств, установ, органiзацiй, органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, об’єднань громадян, вживає заходiв для реалiзацiї їх пропозицiй i законних вимог, iнформує виборцiв про свою депутатську дiяльнiсть пiд час особистих зустрiчей з ними та через засоби масової iнформацiї.

Народний депутат вiдповiдальний за свою депутатську дiяльнiсть перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховнiй Радi України.

Депутатська етика

У своїй дiяльностi народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралi; завжди зберiгати власну гiднiсть, поважати честь i гiднiсть iнших народних депутатiв, службових та посадових осiб i громадян; утримуватись вiд дiй, заяв та вчинкiв, що компрометують його самого, виборцiв, Верховну Раду України, державу.

Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралi, правам i свободам людини i громадянина, законним iнтересам суспiльства i держави.

Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цiлях.

Білет № 16. 1.Поняття конституційного ладу та його співвідношення з державним ладом.

Конституційний лад - це фактичний (реальний) стан суспільних відносин, що регулюються та охороняються конституційними нормами і принципами. За своєю суттю конституційний лад становить певний тип конституційно-правових відносин, визначений рівнем розвитку суспільства, держави та досягненнями науки права.

Ознаки конституційного ладу:

1) фактичність (реальність) - конституційний лад існує в повсякденному житті суспільства і держави, відображає дійсний стан суспільних відносин, існує не в уяві, а в повсякденному житті конкретної держави;

2) регулюється і охороняється конституційними нормами та принципами, тому і називається конституційним;

3) суверенність - право визначати та змінювати конституційний лад може лише народ України (ч. З ст. 5 Конституції України);

4) програмність - розвивається на основі теоретично обґрунтованих принципів, концепцій, закріплених у Конституції та законах України;

5) наступність - ураховуються традиції та історичний досвід організації і функціонування державної влади, суспільних інститутів;

6) відносна стабільність - забезпечується системою державних гарантій, передбачених конституційними нормами.

Основними засадами конституційного ладу є:

* демократія;

o народний, національний та державний суверенітет;

o правовий статус особи;

* поділ влади;

- територіальна цілісність держави;

o визнання Конституції України нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили;

o законність і правопорядок;

* визнання і гарантування місцевого самоврядування;

* статус української мови як державної;

* політична, економічна та ідеологічна багатоманітність,

* суверенна І незалежна держава;

* правова держава;

* соціальна спрямованість держави.

Співвідношення конституційного та державного ладу.

Загальна характеристика конституційного ладу України буде неповною, якщо не дослідити витоки його формування. Конституційний лад - це не абстрактне явище, а множинна інституція, яка розвивається з категорії суспільного й державного ладу. Конституційний лад є об'єктивним якісним надбанням цивілізованого гуманістичного розвитку суспільства і держави.

Суспільний лад-це фактичний та реальний стан суспільних відносин, що існують у зв'язку із функціонуванням інститутів суспільства (політичних партій, громадських організацій). За змістом суспільний лад становить певну систему політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) та інших суспільних відносин.

Державний лад - це фактичний та реальний стан суспільних відносин, які існують у зв'язку з функціонуванням інститутів держави (парламенту, президента, правосуддя, правоохоронних органів та ін.). За змістом державний лад становить певну систему суспільних відносин, насамперед, політичного характеру щодо організації державної влади та здійснення владних повноважень.

Поза межами суспільства і держави виникнення, розвиток і функціонування конституційного ладу неможливі. Першоосновою виникнення конституційного ладу є державний лад, у свою чергу державний лад виникає на базі суспільного ладу. Поза межами соціуму, тобто людської спільноти, не може виникнути і розвиватися ні державний, ні конституційний лад. Відтак складається принцип трьохсистемної піраміди: суспільний лад, державний лад, конституційний лад. Історія виникнення такої "піраміди" може налічувати не одну тисячу років.

Конституційний лад співвідноситься із суспільним та державним ладом як частина і ціле, проте не кожний державний лад є конституційним. Державний лад є конституційним за умови здійснення публічної влади у державі та суспільстві правовим шляхом, який визначений конституцією або іншими легітимними нормативно-правовими актами. Тому конституційний лад набуває реального або фактичного стану лише за умови підпорядкування організації держави правовим приписам, які випливають із конституції держави. Отже, державний лад є ширшим поняттям, ніж конституційний, оскільки будь-який конституційний лад є завжди державним, а не навпаки.