- •1.Поняття та предмет галузі конституційного права
- •3. Організація і проведення всеукраїнського референдуму
- •2 Визнання, набуття та припинення громадянства України
- •3.Правові наслідки всеукраїнського референдуму
- •2 Органи, що вирішують питання громадянства України
- •3.Конституційно-правове регулювання питань організації і діяльності органів державної влади.
- •1 Поняття та специфіка конституційно-правових відносин
- •3 Поняття та ознаки органу державної влади
- •1 Суб’єкти конституційно-правових відносин
- •3 Конституційна система органів державної влади України
- •2 Поняття, природа, риси конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
- •3 Принципи організації діяльності державних органів України та їх закріплення в Конституції України.
- •2 Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина.
- •2 Економічні права і свободи.
- •3 Поняття та ознаки парламенту .
- •2 Соціальні права і свободи
- •3.Види парламентів
- •2 Культурні права і свободи
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.[ред. • ред. Код]
- •3 Чисельний склад та структура Верховної Ради України
- •2.Особисті права і свободи.
- •3.Строки повноважень Верховної Ради України
- •2Громадянські права і свободи. Особисті права та свободи людини та громадянина в Україні
- •3 Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
- •2 Політичні права і свободи
- •§ 51. Свобода думки і слова
- •§ 52. Свобода зборів, мітингів походів і демонстрацій
- •§ 53. Право на звернення до органів державної влади та самоврядування
- •3 Компетенція Верховної Ради України
- •2 Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав та свобод людини і громадянина.
- •3 Акти Верховної Ради України
- •2 Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •3 Статус народного депутата України.
- •2 Поняття та конституційні засади територіального устрою України.
- •3. Сесії верховної ради україни
- •3 Розгляд питань на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
- •2 Система адміністративно-територіального устрою України
- •3.Комітети і комісії Верховної Ради України: склад, порядок формування, функції та повноваження
- •2 Поняття виборів та їх соціальна функція.
- •3 Посадові особи Верховної Ради України.
- •2.Види виборів
- •3 Поняття та стадії законодавчого процесу.
- •3 Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України.
- •2 Виборчі системи в Україні.
- •2 Особливості виборчих систем в Україні.
- •3 Депутатські групи і фракції у Верховній Раді України.
- •3 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: функції та повноваження.
- •2 Виборчий процес в Україні: поняття та стадії.
- •3 Місце і роль Президента України і механізмі державної влади.
- •2 Законодавче регулювання стадій виборчого процесу.
- •3.Компетенція Президента України.
- •2 Поняття та соціальна функція референдуму.
- •3.Конституція України про підстави і порядок дострокового припинення повноважень Президента України.
- •2 Види референдумів
- •3 Адміністрація Президента України.
- •2 Предмет референдуму.
- •3.Акти Президента України.
- •2 Призначення та проведення референдумів.
- •3.Конституційно-правові основи взаємовідносин Президента України з Верховною Радою України.
- •2 Відповідність за порушення виборчих прав громадян.
- •3 Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
3. Організація і проведення всеукраїнського референдуму
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України чи Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією України.
Всеукраїнський референдум може також санкціонуватися (проголошуватися) за народною ініціативою на вимогу не менше як трьох мільйонів громадян України, що мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. у кожній області.
Предметом Всеукраїнського референдуму може бути затвердження Конституції України, її певних положень і внесення до неї змін та доповнень; прийняття, зміна чи скасування положень; прийняття рішень, які визначають зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.
Виключно Всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції України). Це положення закріплене в Конституції України з метою запобігти винесенню на місцеві референдуми питань загальнодержавного та загальнонаціонального значення, до яких, безумовно, належить питання про зміну території держави. Тож проведення місцевих референдумів з питань мови чи громадянства не матиме юридичних наслідків, оскільки ці питання загальнодержавні, а не місцевого значення.
Відповідно до ст. 74 Конституції України, передбачається, що неприпустимий референдум щодо законопроектів з питань податків, бюджету й амністії. На Всеукраїнський референдум не виносяться також питання, що згідно з законодавством України, належать до відання органів суду та прокуратури; питання про помилування, вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони здоров´я та безпеки громадян; питання, пов´язані з обранням і звільненням посадових осіб, які належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.
У Всеукраїнському референдумі мають право брати участь громадяни України, котрим на день проведення референдуму виповнилося 18 років та які постійно проживають на території України.
Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної незалежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється.
Голосування під час референдуму є таємним. Громадянам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, трудовим колективам надається право проводити агітацію як на підтримку референдуму, так і проти нього. Для реалізації цього права заінтересованим особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забезпечується можливість використання засобів масової інформації.
Діяльність державних і громадських органів, які беруть участь у підготовці та проведенні референдуму, здійснюється відкрито й гласно. Всі рішення, що стосуються референдуму, атакож питання, які виносяться на референдум, підлягають опублікуванню в засобах масової інформації. Демократичні засади підготовки та проведення референдуму проявляються в тому, що засоби масової інформації висвітлюють перебіг підготовки та проведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори й засідання, пов´ язані з референдумом і одержанням інформації.
|
Дата Всеукраїнського референдуму призначається не раніше, ніж за три, та не пізніше, ніж за чотири місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму.
Для підготовки та проведення Всеукраїнського референдуму створюються: Центральна комісія з Всеукраїнського референдуму, комісія Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські, дільничні комісії з референдуму.
Голосування проводиться в день референдуму. Кожен громадянин голосує особисто. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього подано більшість голосів громадян від тих, хто взяв участь у референдумі. Та референдум вважатиметься недійсним, якщо в ньому взяло участь менше як 50 % громадян, внесених у списки для голосування.
Білет№2
1.Місце і роль конституційного права в системі національного права України Конституційне право України є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України. Це – виняткова прерогатива конституційного права. Дані обставини визначають провідну роль конституційного права в системі національного права України. Виконуючи роль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституції України – основного джерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної із галузей національного права України. Вихідним тут є положення загальної теорії права про те, що система права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. У межах цієї підсистеми права формуються галузі законодавства: в рамках публічного права – конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове; в рамках приватного – цивільне, сімейне, трудове та інші галузі законодавства. З іншого боку, визначаючи статус особи, індивіда в суспільстві, конституційне право закладає підвалини приватного права, яке регулює відносини між індивідами. Найбільш тісний зв’язок конституційного права з адміністративним правом, яке регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми і методи. Одна з функцій останнього – переведення в динаміку суспільних відносин статичних положень конституційного права, яке встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної відповідальності. Адміністративне право реалізує можливості конституційного статусу органів управління, а його санкції в певних випадках здійснюють захист норм конституційного права. Тісний зв’язок між конституційним і фінансовим правом, предметом якого є регулювання мобілізації, розподілу й використання державних грошових фондів. Основи такої діяльності закладені в нормах конституційного права, причому це здійснюється як на рівні Конституції, так і на рівні інших джерел конституційного права. У свою чергу, норми фінансового права регулюють фінансування суб’єктів конституційного права – Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування. Тісний зв’язок конституційного права із таким різновидом публічного права, як кримінальне право, особливістю якого є те, що його норми містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування репресивного за змістом покарання. Конституція визначає зміст і принципи кримінальної політики, її мету і соціальну спрямованість. У свою чергу, кримінально-правові норми здійснюють охорону багатьох конституційно правових норм. Причому останнім часом взаємозв’язок між конституційним і вказаними галузями права розширюється і змінюється.