- •1.Поняття та предмет галузі конституційного права
- •3. Організація і проведення всеукраїнського референдуму
- •2 Визнання, набуття та припинення громадянства України
- •3.Правові наслідки всеукраїнського референдуму
- •2 Органи, що вирішують питання громадянства України
- •3.Конституційно-правове регулювання питань організації і діяльності органів державної влади.
- •1 Поняття та специфіка конституційно-правових відносин
- •3 Поняття та ознаки органу державної влади
- •1 Суб’єкти конституційно-правових відносин
- •3 Конституційна система органів державної влади України
- •2 Поняття, природа, риси конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
- •3 Принципи організації діяльності державних органів України та їх закріплення в Конституції України.
- •2 Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина.
- •2 Економічні права і свободи.
- •3 Поняття та ознаки парламенту .
- •2 Соціальні права і свободи
- •3.Види парламентів
- •2 Культурні права і свободи
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •Право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.[ред. • ред. Код]
- •3 Чисельний склад та структура Верховної Ради України
- •2.Особисті права і свободи.
- •3.Строки повноважень Верховної Ради України
- •2Громадянські права і свободи. Особисті права та свободи людини та громадянина в Україні
- •3 Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
- •2 Політичні права і свободи
- •§ 51. Свобода думки і слова
- •§ 52. Свобода зборів, мітингів походів і демонстрацій
- •§ 53. Право на звернення до органів державної влади та самоврядування
- •3 Компетенція Верховної Ради України
- •2 Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав та свобод людини і громадянина.
- •3 Акти Верховної Ради України
- •2 Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •3 Статус народного депутата України.
- •2 Поняття та конституційні засади територіального устрою України.
- •3. Сесії верховної ради україни
- •3 Розгляд питань на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
- •2 Система адміністративно-територіального устрою України
- •3.Комітети і комісії Верховної Ради України: склад, порядок формування, функції та повноваження
- •2 Поняття виборів та їх соціальна функція.
- •3 Посадові особи Верховної Ради України.
- •2.Види виборів
- •3 Поняття та стадії законодавчого процесу.
- •3 Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України.
- •2 Виборчі системи в Україні.
- •2 Особливості виборчих систем в Україні.
- •3 Депутатські групи і фракції у Верховній Раді України.
- •3 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: функції та повноваження.
- •2 Виборчий процес в Україні: поняття та стадії.
- •3 Місце і роль Президента України і механізмі державної влади.
- •2 Законодавче регулювання стадій виборчого процесу.
- •3.Компетенція Президента України.
- •2 Поняття та соціальна функція референдуму.
- •3.Конституція України про підстави і порядок дострокового припинення повноважень Президента України.
- •2 Види референдумів
- •3 Адміністрація Президента України.
- •2 Предмет референдуму.
- •3.Акти Президента України.
- •2 Призначення та проведення референдумів.
- •3.Конституційно-правові основи взаємовідносин Президента України з Верховною Радою України.
- •2 Відповідність за порушення виборчих прав громадян.
- •3 Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
2 Поняття, природа, риси конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
Закріплені в Конституції даної держави права, волі й обов'язки людини й громадянина називаються "основними" або "конституційними". Назва "конституційні" пов'язане з тим, що Конституція є правовою формою їхнього закріплення. Назва "основні" обумовлюється тим, що вони є фундаментальними для забезпечення правового статусу людини й громадянина, служать правовою базою для інших прав ( похідних, не менш важливих).
Звичайно розрізняють наступні види основних прав, воль і обов'язків людини й громадянина:
1) соціально-економічні, наприклад, право на підприємницьку діяльність, працю, відпочинок; обов'язок сплачувати податки;
2) культурні, наприклад, право на утворення, користування досягненнями культури; обов'язок берегти природу, культурну спадщину;
3) політичні, наприклад, право на участь у керуванні державою, об'єднання в політичні партії; обов'язок використати тільки мирні кошти в політичній боротьбі, не розпалювати міжетнічної, расової й ін. ворожнечі;
4) цивільні (особисті), наприклад, право на життя, здоров'я, волю, особисту недоторканність; обов'язок виховувати своїх дітей, поважати честь і достоїнство інших людей.
Доповнюють цю класифікацію абсолютні й відносні права. Особливість перших полягає в тому, що в демократичних державах ні за яких умов не допускається їхнє обмеження, тимчасове призупинення. Особливість других - при певних обставинах (режим військового, надзвичайного стану) допускається їхнє обмеження, тимчасове призупинення. До даного роду класифікації саме безпосереднє відношення має ч. 2 ст.64 Конституції України.
3 Принципи організації діяльності державних органів України та їх закріплення в Конституції України.
Конституція України 1996 р. диференційовано підходить до проблеми законодавчого закріплення, а потім і організації та функціонування державної влади в країні.
Загальні питання закріплення та організації цієї влади відображені у розділі І "Загальні засади". Щодо визначення у Конституції конкретних питань закріплення, організації та здійснення державної влади, то вони відображені в окремих розділах, присвячених як принципові народного суверенітету, так і організації та функціонуванню окремих гілок державної влади.
Такий підхід відповідає законодавчій практиці сучасного конституціоналізму. Зокрема, конституційні норми, які містять термін "державна влада", звичайно небагатослівні. Іноді слово "влада" замінюється терміном "суверенітет" (ст. 1 Конституції Італії 1947 p.), щоб подолати багатозначність цієї категорії, оскільки різні гілки державної влади (законодавча, виконавча та судова) розглядаються з точки зору юридичного підходу як належність відповідних органів, а не народу.
За своєю юридичною природою народний суверенітет є виявом конституційно-правових відносин, а народ - суб'єктом народного суверенітету. У політичному відношенні народ - соціальна спільнота, незалежно від етнічного чи національного походження громадян України.
Щодо конституційного застосування принципу розподілу влади, який виявляється у побудові структури державної влади, її організації, системі органів, які здійснюють державну владу, їхніх компетенції, функціях, формах та методах діяльності, то всі ці питання уявляється правильним висвітлити окремо. Такий підхід обґрунтовується тим, що Конституція закріплює згадані групи конституційних норм по-різному. Зокрема, норми, основою яких є принцип народного суверенітету, викладено досить стисло, як правило, у розділі І Основного Закону України. Норми другої групи за своїм змістом більші за обсягом.
Іншими словами, ці складові частини, елементи конституційного інституту державної влади характеризують у конституціях країн світу, та й у Конституції України, ті чи інші його сторони з неоднаковим ступенем деталізації: зміст деяких елементів вичерпується іноді двома статтями, регулюванню інших присвячуються навіть окремі розділи конституцій. Так, ст. 5 Конституції України пов'язує визначення Джерела державної влади з формою державного устрою України та її державним режимом.
Білет №7. 1.Відповідальність в конституційному праві
Конституційно-правову відповідальність слід розглядати у діалектичному взаємозв'язку з конституційним деліктом. Останній є юридичним фактом, внаслідок якого виникають відносини конституційно-правової відповідальності. Саме з моменту вчинення конституційного делікту в правопорушника виникає обов'язок зазнати мір конституційно-правової відповідальності, які передбачені санкцією порушеної норми, і понести несприятливі наслідки, а в суб'єкта, який є інстанцією конституційно-правової відповідальності, з'являються право і обов'язок притягнути його до конституційно-правової відповідальності.
До того ж конституційна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, що пов'язується, в першу чергу, із механізмом правового захисту Конституції України. У цьому випадку вчені говорять про конституційно-правову відповідальність. Але категорії "юридична відповідальність у конституційному праві та конституційно-правова відповідальність не є тотожними.
Юридична відповідальність у конституційному праві застосовується у широкому значенні як конституційна. адміністративна та кримінальна за порушення норм чинного конституційного законодавства, так і у вузькому значенні як спеціальний, галузевий вид юридичної відповідальності, передбачений конституційним правом. Таким чином, категорія юридичної відповідальності у конституційному праві є загальною і охоплює конституційно-правову відповідальність.
Юридична відповідальність в конституційному праві - це вид суспільних відносин, урегульованих нормами права, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку, передбачену конституційно-правовими нормами, чи примусі до виконання приписів конституційних норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного національного законодавства. Юридичній відповідальності в конституційному праві властиві загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме: наявність позитивного і негативного аспектів; наявність правопорушення; соціальна небезпека діяння та його наслідків; винність суб'єкта правопорушення; наявність норми права, що передбачає юридичну відповідальність.
Юридична відповідальність у конституційному праві передбачає як пряму відповідальність, види і міра якої визначається конституційним правом (конституційно-правова відповідальність), так і опосередковану (бланкетну) відповідальність, види і міра якої визначається іншими галузями права (адміністративно-правова, кримінально-правова). У комплексі конституційна, адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення конституційно-правових норм є системою, механізмом юридичної відповідальності в конституційному праві України.