Відбір патологічних матеріалів

Матеріали, які відбирають від тварин для вірусологічного дослідження, поділяються на прижиттєві (кров, ураження шкіри, носові, очні та вагінальні виділення, фекалії, спинномозкова рідина) і посмертні (шматки головного мозку, печінки, селезінки, легенів, нирок, трахеї та бронхів, лімфовузли).

Матеріал відбирають в таких випадках:

1. виражені клінічні ознаки – хвора або мертва тварина;

2. клінічні ознаки відсутні, але відомо, що в господарстві хворі і здорові тварини контактували між собою або є випадки блискавичного перебігу хвороби – тварина бессимптомно (приховано) хвора або знаходиться в інкубаційному періоді;

3. тварина вакцинована – перевірка тривалості і напруженості імунітету.

В ірусовмісний матеріал (патологічний або клінічний)		В ірус + сторонні мікроби (бактерії, гриби, актиноміцети, мікоплазми)		Мета дослідника: зберегти вірус, не допустити його дезактивації, знищити сторонні мікроорганізми
		Умови відбору впливають на швидкість розвитку сторонніх мікробів (t oC середовища, тривалість транспортування)		КОНСЕРВАЦІЯ МАТЕРІАЛУ

Рис. 1 Принципи відбору вірусовмісного матеріалу

Консервація зразка.

1.Додавання антибіотиків широкого спектру дії до патматеріалу та його заморожування дозволяє знищити сторонні мікроби.

2. Антибіотики на більшість мікробів діють статично. При цидній дії вони

• змінюють структуру клітинної стінки мікроба;

• блокують синтез ферментів;

• припиняють розмноження завдяки блокуванню ДНК.

3. Утворення в цитоплазмі мікроба кристалів льоду (при заморожуванні) руйнує його оболонку та органоїди.

4. Додавання сольового розчину імітує склад клітинної рідини організму-хазяїна і дозволяє зберегти в зразках максимальну кількість активних віріонів.

5. Варіанти консервації:

К-ть сторонніх мікробів	Засоби консервації
	Сольовий розчин	Антибіотики	Заморожування
Багато м/о		+++	+++
Середня к-ть м/о	±	++	++
Незначні к-ть м/о	±	+	+
Поодинокі клітини	±		±

Основні положення теми «вплив природних та штучних факторів середовища на віруси»

1. Віріони, виділені інфікованими тваринами, завжди містяться в оточуючому середовищі (повітря, вода, ґрунт, корми, предмети догляду за тваринами, приміщення лабораторії чи ферми тощо) або патологічному матеріалі (кров, носові витоки, шматки органів, фекалії, трупи загиблих тварин, використані вірусні суспензії, культури клітин, забруднений вірусами лабораторний посуд, тверді та рідкі відходи лабораторії).

2. Іінфекційні агенти можуть стати причиною зараження здорових тварин, персоналу тваринницьких господарств різного рівня власності та співробітників лабораторій. Зараження може відбуватись контактним, аерогенним (ферма, лабораторія) чи аліментарним (тільки ферма) шляхом.

3. Віруси знищуються за допомогою природних та штучних факторів. В господарстві ними є дія сонячного опромінення, мікробіологічні процеси в гної, обробка вірусовмісних матеріалів хімічними речовинами – дезинфекція, в лабораторії – дезинфекція, ультрафіолетове опромінення та дія високих температур. Зазначені фактори знищують вірусні частинки або призводять до руйнації прикріплювальних білків, що містяться в оболонках вірусу – капсомерах та пепломерах. Таким чином забезпечується захист тварин та персоналу, оскільки і зараження клітини-господаря, і рознесення інфекції стає неможливим.

4. Природнім шляхом, в господарстві, віруси можуть бути знищені тільки влітку. Основним діючим фактором за ясної погоди та температури 30-40 ^о С є сонячне опромінення (ультрафіолет + рентгенівське).

5. Масового знищення вірусів можна досягти при проведенні планової (декілька разів на рік) або вимушеної дезинфекції (при виникненні хвороби, при виявленні в господарств тварин-вірусоносіїв).

6. Засобами дезинфекції можуть бути як неорганічні речовини (хлорне вапно, його розчини та інші речовини з активним хлором, розчини кальцинованої соди та гідроксиду натрію, пероксид водню), так і органічні (етиловий та пропиловий спирти, розчини хлораміну та хлоргексидинубіглюконату, четвертинні амонієві сполуки, розчини молочної та лимонної кислот, йодоформ, лізол тощо).

7. На вибір дезінфектанту впливають: біологічні властивості вірусу, епізоотична ситуація в господарстві, тип предметів та обладнання, які підлягають обробці.

8. Поточна дезинфекція (2 р. на рік) здійснюється 1-2% розчинами дезінфектантів з температурою 20-25^о С. При виявленні інфікованих тварин, для подвійного впливу на віруси (хімічна речовина + висока температура) концентрацію діючої речовини підвищують і для дезинфекції застосовують 2-5% гарячі (70-80^о С) розчини відповідних дезінфектантів.

9. В лабораторії для знищення вірусів завжди вибирають жорсткі схеми:

• дезинфекція інфікованих об’єктів (окрім приміщення боксу та повітря) впродовж 10-12 годин;

• 1-2-годинне ультрафіолетове опромінення об’єктів;

• кип’ятіння обладнання в розчинах дезінфектантів + синтетичні миючі засоби;

• використання концентрованих розчинів для обробок ( 5-10% хлорамін, 2% розчини лугів чи лізолу, 20% сірчана кислота).