Основні положення теми «вірусні вакцини»

1. Вакцини – це біологічні препарати, створені на основі слабо або невірулентних збудників (їх фрагментів). Призначені для «тренування» імунної системи організму, створення надійного механізму для руйнації та видалення решток патогенів.

2. Для отримання вірусних вакцин користуються як патогенними, так і авірулентними неклітинними агентами.

В ІРУС

Виділення від тварин

ПАТОГЕННИЙ

АВІРУЛЕНТНИЙ (віспа птахів, чума собак, хвороба Марека, хвороба Ауески свиней)

ТИПИ ВАКЦИН

1 покоління	Ослаблені=атенуйовані	Корпускулярні вакцини, цілісні клітини збудників
2 покоління	Хімічні вакцини	Окремі фракції збудників або їх метаболіти
3 покоління	Векторні Генно-інженерні. Делеційні (маркерні) Прокапсидні	Рекомбінантні вакцини. Препарати, створені методами генної інженерії, мікроорганізми з додатковими нетрадиційними генами
4 покоління	Синтетичні Пептидні Плазмідні ДНК-вакцини	Окремі речовини збудника або їх генетичні попередники, молекулярні «мішені» для імунної системи тварини або людини

Субодиничні або молекулярні вакцини

Спліт-вакцини

Синтетичні

вакцини

Генно-інженерні

вакцини

Накопичення вірусу, виділення та очистка його окремих речовин

Хімічний синтез вірусних антигенів

1. Мікробний синтез вірусних антигенів

2. Рекомбінантні вакцини

Глікопротеїни суперкапсиду

(пепломери)

Епітопи антигенів, а саме – білків вірусних оболонок

1. Вірусні гени додають до геному мікробів (E.coli, Bac. subtilis) для продукції вірусних білків.

2. Введення до геному поксвірусів + генів (білкі-антигени вірусів інших родин)

В ирощування вірусів для вакцин

Культури клітин

Курячі ембріони (ньюкаслська хвороба)

Кролі (чума свиней)

Вірулентні віруси обробляють хімічними мутагенами (етилені мін, пропіолактон, формалін, формальдегід)

Висушені або ліофілізовані клітинні культури + вірус (герпес птахів, ринопневмонія)

Ліофілізована безклітинна рідина з вірусом (ящур, сказ, хвороба Ауески, парагрип ВРХ, чума свиней)

Ліофілізовані очищені препарати, цілісні віріони або їх конгломерати (ящур)

Традиційні вірусологічні ад’юванти (підсилювачі імунітету) забезпечують концентрацію вірусних антигенів в місці введення, їх повільне вивільнення в системи макроорганізму.

Адюванти

Гідроксид

Алюмінію –

Адсобція і утримання

Вірусних білків

Масляний ад’ювант Фрейндта –

зв’язування вірусних антигенів в системі

Масло-емульгатор

Ліпідні

везикули

(ліпосоми)-

вбудовування вірусних

білків в ліпосому

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ

«Пересилка патологічного матеріалу»

Патологічний матеріал

1. Матеріал, відібраний від хворої тварини при вірусних інфекціях, поділяють на прижиттєвий та посмертний.

2. Прижиттєвий матеріал відбирають у хворої тварини за наявності клінічних ознак. Звертають увагу на ступінь природного забруднення зразка сторонніми мікроорганізмами. За можливістю вибору матеріали з високим рівнем забруднення (фекалії, шкіра) не відбирають.

3. Посмертний матеріал відбирають у мертвої тварини шляхом патрозтину, при якому виявляють зміни в тканинах та органах, не пізніше, ніж через 3-6 годин після загибелі. Можливість виявити вірус в лабораторії за допомогою полімеразної ланцюгової реакції дає можливість відбирати «старий» матеріал. При відборі матеріалу необхідно враховувати розмір органу, його локалізацію, швидкість вилучення зразка (для мінімального попадання сторонніх мікробів в патматеріал).

4. Кількість сторонніх мікробів в оточуючому середовищі залежить від пори року (температура, сила вітру, вологість, рівень сонячного опромінення) та забрудненості господарської території (відходи тваринництва. пил при роздачі кормів тощо).

5. Кількість вірусів в різних системах органів залежить від тропності збудника. Більшість вірусів, які є причиною хвороб тварин та людини – пантропні.