1. Зародження економічної думки в суспільстві. Перші економічні школи.

Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей, істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. Уже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. З розвитком суспільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з’явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і дійшли до нас в усній творчості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах та переказах, а пізніше знайшли своє відображення у писемних творах. В працях Ксенофонта (430-355 рр. до . н.е.), Платона (427-347 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. Термін «економія» («ойкономія»- » («домоводство») - це зведення міркувань і порад щодо управління домом, рабовласницьким господарством, система правил його організації.) уперше вжив давньогрецький фі­лософ Ксенофонт в працях «Домоустрій», «Кі- ропедія» та ін. Давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н. е.) в працях „Політика" й «Афінська політія» поділив науку про багатство на економі­ку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і хремастику, що означає вміння наживати достаток, або діяльність, спря­мовану на нагромадження багатства. «Хрема» - це майно, володіння. В основі виробництва вбачалось використання робочої сили рабів.

Економічна теорія як самостійна наука сформувалася в XVII-XVIII ст.в період заро­дження капіталістичного ладу, формування національного ринку і ви­ражала інтереси буржуазії, яка щойно виступила на арену суспільного розвитку і мала за мету з'ясувати природу і джерела суспільного багат­ства. Першими були школи меркантилізму та фізіократії.+2питання

2. Основні етапи і напрями розвитку економічної думки в суспільстві:

меркантилізм, фізіократизм, утопічний соціалізм, класична економічна теорія, марксистська економічна теорія.

Школа мер­кантилізму - перша теоретична школа економічної теорії. Представники вважали, що багатство людей - це гроші - за гроші можна купити все. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото. Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення: баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни, а інший ви­датний представник цієї школи Монкретьєн (1575-1641) увів у обіг тер­мін політичної економії (від грец. - мистецтво правити державою), що означало "наука державного управління економікою".

Фізіократизм - основоположником був французький економіст Франсуа Кене.Фізіократи піддали різкій критиці погляди меркантилістів, започат­кували підхід, згідно з яким економічна політика має спрямовуватися не на заохочення торгівлі й нагромадження грошей, а на створення переду­мов для розвитку виробництва. Ф.були теоретиками та ідеоло­гами вільного підприємництва, вважали, що конкуренція, вільне ринкове ціноутворення, свобода торгівлі, мінімальне державне втручання в еко­номіку забезпечують створення передумов для найефективнішого функ­ціонування господарської системи. Першими в історії економічної науки дали розгорнуту класифікацію доходів і встановили, що розподіл суспільного багатства відбувається відповідно до певних законів і закономірностей. Ф. Кене вперше у світовій науці здійснив аналіз проблеми відтворення суспіль­ного продукту і вважав, що природа будь-якого прибутку лежить у сіль­ському господарстві, а інші галузі мертві.

Класична школа - політична економія досягла вершини в працях Уільяма Петті, Адама Сміта і Давіда Рікардо. Представники започаткували теорію трудової вартості - єдиним джерелом вартості є людська праця. Вони зосередили свої дослідження на аналізі відносин у сфері виробництва та на вивченні її об'єктивних закономірностей, а також до­ходів основних класів буржуазного суспільства, механізму конкуренції, кредиту, грошового обігу.Класична політична економія вперше поставила проблему функціо­нування економічних законів, досліджувала їх об'єктивний характер, ме­ханізм дії, необхідність врахування та використання цих законів у прак­тичній діяльності. Адам Сміт у своїх працях вперше чітко розмежував валовий і чистий національний дохід, основний та оборотний капітал. Він розглядав ринок як саморегульовану систему, що найефективніше розподіляє ресурси. За висновками Адама Сміта, ринкова економіка в умовах конкуренції за­безпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручатись (або мінімально)в економічну діяльність господарюючих суб'єктів, але мусить захистити конкуренцію, не допускаючи її обмежен­ня, а також створити загальні умови виробництва: розвивати освіту, бу­дувати дороги, мости, забезпечувати зв'язок тощо.

Утопічний соціалізм - один із напрямів класичної теорії, засно­вники якого Сен Сімон, Фур'є, Оуен заклали підвалини теорії соціалізму. Вони стверджували, що розвиток держави повинен відбуватися осеред- камими (фаланги Фур'є): 5-6 сімей об'єднуються і роблять усе на свій розсуд, що гармонізує суспільство, проте це призводить до деградації со­ціалізму. В результаті виникає дефіцит і розвал, тому ці ідеї утопічні.

Марксистська теорія з'являється на основі класичної школи і як критичний відгук на неї - Карл Маркс, Фрідріх Енгельс. Ця економічна течія ґрунтується на класовій боротьбі пролетаріату і капіталістів. Виходячи із сучасної практики важко не критикувати її положення щодо економічної неспроможності капіталістичного виробництва та безперспективності його розвитку. Проте, не можна не визнавати і його внеску в розвиток економ.теорії. Основні здобутки: основою розвитку суспільства є мат.виробництво,а між продуктивними силами і виробничими відносинами в суспільстві повинна і снувати відповідність для гармонійного розв.сис-ми. Маркс довів переваги суспільних форм власності над приватними, індивідуальними формами; довів до рівня наукової теорії ідеї класичної школи про дво­їстий характер праці; виділив поняття середньої вартості товару, навколо якої коливаються ціни, а сама ціна є вира­зом коливання попиту та пропозиції; розвинув діалектичний метод пізнання; більш повно обґрунтував предмет економічної теорії; обґрунтував теорію економічних криз.