Зіставлення авторського тексту з його завданням

Текст потрібно читати у зіставленні його з конкретною метою. Якщо автор припустився помилки, редактор необхідний для того, щоб виправити створену помилку. Потрібно, щоб редактор ставав на місце читача, шукав відповіді в тексті на свої питання. В цьому випадку в редактора виникне активне відношення до тексту, внутрішній інтерес, без якого критичний аналіз неможливий.

12. 

Наочне уявлення

Завжди редактору, якщо це можливо, під час читання потрібно свідомо створювати наочні образи. Це допоможе зрозуміти текст, виправити помилки.

11.  

Передбачення подальшого змісту чи плану тексту и питання, що передують читання (антиципація; питання, що передують читання)

З допомогою антиципації – (визначення є вище) читач забігає подумки вперед. Він не лише розуміє те, про що говорить автор в тексті, що читається в цей момент, але й передбачає, здогадується – зважаючи на логіку розвитку думки автора, - про що той повинен сказати далі. Редактор-читач стає співавтором.

Виділяють такі види антиципації:

1) передбачування плану подальшого викладу; воно допомагає контролювати композицію твору, осмислювати його логічну структуру;

2) передбачування змісту подальшого викладу; воно допомагає зіставити частини тексту за змістом, контролювати змістові зв’язки в тексті.

Виділяють узагальнення й конкретизацію розумового процесу, в залежності від способу викладу тексту.

Узагальнення – коли автор сформулював загальні положення, сказав про будь-які предмети в загальній формі, значить, внаслідок цьому, ймовірно, буде пояснювати його, конкретизувати.

Конкретизація – коли автор описує конкретні факти, він веде читача до узагальнення, до висновку, а читач передбачає висновок, здогадується про нього.

Питання, що передують читання – це процес,  під час якого читач ставить питання, відповідь на яке повинно слідувати в подальшому викладі. Такі питання вимагають читача шукати в тексті відповідь. Зіставляти його з питанням та власними знаннями про предмет, тобто активізують розумову діяльність.

Причиною питань може бути звичайна організація тексту:

1) думка в тексті не зразу розгортається, а поступово, будучи не завершеною, вимагає постановки питання;

2) думка в тексті розгортається неповністю, так як пропущено те, що на думку автора, добре відомо читачу.

17. 

З’ясування функціонально-цільового призначення тексту, формування конкретних вимог тексту, прогноз дії тексту на читача

Загальне функціонально-цільове призначення тексту автор формулює в заявці й передмові, заключаючи договір за готовим твором чи заявкою й планом-проспектом. Конкретна мета кожного фрагменту тексту, його функція в творі – це те, чого автор повинен досягнути, ті зміни в свідомості, почуттях і діяльності читача, до яких автор має привести.

Існує три основні складові функціонально-цільового призначення тексту:

1) що саме текст повинен повідомити (відомості про факти чи докази, заперечення, пояснення); 

2) для чого текст буде використаний (для дослідження читачем нового матеріалу, чи для регулювання практичних дій читача, чи для розширення його знань про предмет, який описується);

3) на яку читацьку сферу впливу націлений текст (логіко-пізнавальну, емоційну чи інструментальну).

16.