Вимоги до екологічного аудиту. Екологічний облік.

По визначенню Міжнародної Торговельної палати аудита екологічний аудит як інструмент управління включає систематичну, зареєстровану, періодичну й об'єктивну оцінку того, як ефективно організоване управління й устаткування виконують функцію захисту навколишнього середовища:

1. посилення управління і контролю над діями, спрямованими на навколишнє середовище;

2. оподаткування відповідно вимогам; оцінка діяльності компанії, відповідно пропонованим нормативам і вимогам.

Екологічний аудит повинний бути повним і перманентним, тобто давати повну оцінку того, як виконуються вимоги до стану навколишньої природного середовища зареєстрованим особам. Аудит проводиться незалежними експертами. Основні причини, по яких проводиться аудит полягають у наступному:

• страхування (витрати на ліквідацію наслідків забруднення навколишнього середовища);

• конкуренція на ринку (товари повинні бути екологічно чистими, це підвищує їхній попит на споживчому ринку, спеціальним екоярликом виділяються товари, що пройшли перевірку і т.п.);

• придбання (витрати на придбання земельної ділянки підприємства можуть виявитися завищеними; експертиза стану навколишнього середовища і забруднення земельних ділянок об'єкта, що купується,);

• законодавство (необхідність дозволів на роботи з забруднюючими матеріалами).

Комплексний контроль повинний вчасно виявляти якість економіко-екологічних управлінських рішень ще до виникнення втрат, тому що перевищення витрат виробництва (у тому числі і через забруднення навколишнього середовища) чи випуск екологічно брудної продукції, ведуть до втрати ринків збиту.

Екологічний аудит повинний бути заснований на екологічному обліку. Поняття екологічного обліку ще не придбало остаточного осмислення і логічної завершеності у виді комплексно сформованої системи знань в економіко-екологічній теорії і практиці. Безсумнівно, він повинний стати частиною управлінського обліку, що як автономна економічна категорія виник близько 20 років тому. Відповідно до нового підходу облік повинний поєднувати в собі процеси ідентифікації, виміри і комунікації економіко-екологічної інформації, що дозволили б користувачам приймати на її основі відповідні управлінські рішення. Таким чином, у рамках традиційної системи обліку виділяється порівняно автономна підсистема інформаційної бази управління.

Економіко-екологічна система як організація містить у собі підсистеми: основного фундаментального процесу (виробництво, надання послуг і т.д.), процесу використання і захисту природних ресурсів (використання природних ресурсів у матеріальному виробництві, природоохоронна діяльність, розміщення відходів у навколишньому середовищі і т.п.) і підсистему управління цими процесами. Підсистему управління можна, у свою чергу підрозділити на двох систем нижчого порядку: систему основного функціонального процесу, тобто власне управління як процесу прийняття рішень і систему обслуговування управлінського процесу.

Компонентом цієї підсистеми є управлінський облік, у тому числі по екологічних об'єктах — екологічний облік, що є необхідною базою для здійснення екологічного аудита.

Узагальнення результатів теоретичних і аналітичних досліджень, проведених вченими і фахівцями-практиками в області екологічного аудита дозволяє зробити висновок про необхідність комплексного підходу до організації аудита по екологічних питаннях. Доцільно використовувати узагальнену модель екологічного аудита, що розкриває його структуру й основні характеристики.