31. Виокремити особливості розвитку філософії нового часу

Філософія Нового часу – це початок західноєвропейської класики. Має свої особливості:

1) ХVІІ ст. в історії це період промислового перевороту, пов’язаного з виникненням машинного виробництва;

2) центр виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності переміщується у міста;

3) на основі механіки і фізики виникає досвідного математичне природознавство, це час наукової революції, яка полягала не тільки у створенні основ сучасного природознавства, але й у перетворенні науки у соціальний інститут (виникають Лондонське королівське товариство вчених і Паризька Академія наук);

4) наука приходить на зміну вірі і релігії, домінує у культурі. Якщо у центрі проблематики схоластичної філософії проблема співвідношення віри і розуму то в Новий час – розуму і природи (можливості раціонального панування над нею);

5) осмислює новий образ природи і людини. Якщо у ренесанс відношення до природи художнє, то у ХVІІ ст. природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на об’єкт корисних намірів. Поставити її сили на службу людським потребам. Гаслом Нового часу стає “Знання – сила”

6) механістичний підхід до розуміння світу і людини;

7) поряд з пантеїзмом (бог є усе) поширюється концепція деїзму;

8) людина у механістичній картині світу розглядається як частка природного механізму, і тому вона залежна і підкорена порядку природи. Людина починає розглядатися як певні механізми, автомати;

9) механіцизм вів до дегуманізації самої філософії. Якщо епоха середньовіччя і Відродження підносили людину (хоча по-різному) розглядаючи її як “подобу божу”, як “вінець творіння”, то нового часу філософія заводить до механізму, машин, автомата.

32. Показати зв’язок свідомості та мови

Вище ми вже показали, що мова формувалася і розвивалася в тісному зв'язку з розвитком праці та суспільства. При цьому однією з передумов його виникнення на біологічному рівні з'явилися існуючі вже у вищих тварин системи звукової сигналізації.

У мові з особливою виразністю виявляє себе громадська природа свідомості. Мова так само дереві, як і свідомість. Мова і свідомість являють собою органічну єдність, не виключає однак, і суперечностей між ними.

Сутність мови виявляє себе в його функціях. Перш за все мова виступає як засіб спілкування, передачі думок, виконує комунікативну функцію. Думка представляє собою ідеальне відображення предмета і тому не може бути ні виражена, ні передана без матеріального обрамлення.

У ролі матеріальної, чуттєвої оболонки думки і виступає слово як єдність знака, звучання і значення, поняття. Мова являє собою діяльність, сам процес спілкування, обміну думками, почуттями і т. п., здійснюваний за допомогою мови як засобу спілкування.

Але мова не тільки засіб спілкування, але й знаряддя мислення, засіб вираження і оформлення думок.

Справа в тому, що думка, поняття позбавлені образності, і тому висловити і пройнятися думкою значить наділити її в словесну форму. Навіть тоді, коли ми мислимо про себе, ми мислимо, переливаючись думка у мовні форми.

Виконання мовою цієї своєї функції забезпечується тим, що слово - це знак особливого роду: у ньому, як правило, немає нічого, що нагадувало б про конкретні властивості позначуваний речі, явища, в силу чого воно і може виступати в ролі знака - представника цілого класу подібних предметів, тобто в ролі знака поняття.

Нарешті, мова виконує роль інструменту, накопичення знань, розвитку свідомості.