2.4. Помітки. Виписки.

Помітка – позначення у вигляді певних знаків, символів важливих для читача (користувача) слів, словосполучень, рядків, речень у тексті.

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТІ ПОМІТКИ В НАУКОВОМУ ТЕКСТІ

! – повна згода з тим, про що йдеться в тексті;

? – незгода з автором, сумнів;

?! – здивування;

NB – дуже важливо;

~ ~ - цікаво, може згодитися;

* - речення, які можна використати як цитати;

Т – термін, визначення терміна в тексті;

Л – назви праць, які слід знайти і прочитати.

Виписки – вибрані з тексту потрібні теоретичні положення, статистичні дані тощо з посиланням на наукове джерело.

Виписки бажано робити на окремих листках, картках, які можна вкладати в окремі папки (такі папки варто завести до розділів і параграфів наукової роботи).

Помітки в науковому тексті і виписки з нього важливо здійснювати паралельно зі складанням плану.

3. План. Види планів та особливості його укладання.

Складання плану – засіб засвоєння і розуміння прочитаного, шлях до вивчення (складання, підготовки) композиції тексту.

• План укладають під час ознайомлювального читання тексту.

• План не передає фактичного змісту науковго тексту, а лише пропонує певну схему.

Принципи складання плану готового (!!!) наукового тексту:

1. Поділ тексту на смислові блоки (частини);

2. Його форма залежить від змісту тексту, його основної ідеї.

3. Назва пункту плану повинна рокривати сутність виділеної ним частини.

ТИПОЛОГІЯ ПЛАНІВ

І. За інформаційною наповнюваністю розрізняють:

1. прості плани ( складають з основних пунктів-тем, що викладені послідовно і відображають логіку тексту);

2. складні плани (містять основні пункти і підпункти, які конкретизують і деталізують змість пунктів).

ІІ. За мовним оформленням:

1. питальні (у вигляді логічних питань);

2. називні (у формі називних речень);

3. тезові (у вигляді тез);

4. цитатні (як пункти плану використовують речення з тексту).

Робочі плани складають упродовж виконання кваліфікаційної наукової роботи.

План наукової роботи (який у процесі роботи змінюється) перетворюється у результаті на зміст роботи, оформлюваний за низкою вимог, з якими ви ознайомитеся, опановуючи тему «Оформлення результатів наукового дослідження. Курсова (Дипломна) робота».

4. Система скорочень: загальноприйнята й індивідуальна. Загальні правила скорочення слів. (Дивитися Додаток)

Умовні скорочення використовуються:

• під час індивідуального конспектування для збільшення швидкості та більшої наглядності роботи;

• зокрема у наукових роботах для зменшення об’єму тексту на користь змісту.

Скорочення можуть бути:

1. загальноприйняті, наприклад, б-ка – бібліотека, див. – дивись, до .н.е. – до нашої ери, К. – Київ, М. – Москва, рр. – роки, ст. – століття, напр. – наприклад, тощо. !!! Такі скорочення не обов’язково зазначати в переліку умовних скорочень, які в науковому тексті подають на окремій сторінці.

2. індивідуальні !!! у особистому конспекті вони можуть бути доцільними, але більша користь від них тоді, коли вони утворюються за певною системою, про яку автор не забуде.

• Якщо скорочення є новотвором, то після першого згадування в науковому тексті у дужках наводять повну форму.

• Довільні скорочення не повинні бути однозвучними з іншими загальновідомими абревіатурами чи скороченнями.

Перелік умовних позначень друкують у вигляді двох колонок, де ліворуч за алфавітом подають скорочення, праворуч – його детальне пояснення.

Скорочувати можна:

• до рівня абревіатур;

• видалити із слів голосні букви. Без тренування не обійтися, зате через деякий час ви з легкістю будете розуміти, що клвтура - клавіатура і т. д.

• Використовувати загальноприйняті скорочення - фіз-ра, зам, орг.

• Найбільш зручно скорочувати слова по початковій частині, базуючись на корені. Наприклад, коефіцієнт (коеф.), однократний (однокр.).

• В окремих випадках зручно скорочувати записи латинським алфавітом: максимум (max), мінімум (min), або з використанням еквівалентних виразів чи слів англійської мови, наприклад: якщо (if), змінний (var), постійний (const).

!!! Скорочений запис лекції економить сили і час. Але необхідно враховувати два моменти:

1. Занадто скорочене слово може ускладнити подальшу роботу з конспектом;

2. Скорочення багатьох слів підряд, особливо коли це супроводжується вилученням закінчень, приводить до втрати структури фрази: стають не зрозумілими відмінки, роди та числа слів. Тому скорочені слова слід чергувати з нескороченими, або з тими, в яких при скорочені збереглися закінчення.