41. Функції м'язів. Вікові особливості м'язів.

За функціями м'язи поділяють на згиначі й розгиначі, відвідні й привідні, м'язи-обертачі. Основну роль у пересуванні людини, здійсненні різних рухів відіграють м'язи кінцівок. Згинання передпліччя в ліктьовому суглобі забезпечує двоголовий м'яз (біцепс), розгинання - триголовий (трицепс). М'язи передньої поверхні передпліччя забезпечують згинання, а задньої частини - розгинання кисті й пальців.

М'язи поясу нижніх кінцівок випрямляють зігнутий наперед тулуб, відводять, розгинають і повертають стегно. Найдовший у людини кравецький м'яз, розташований на стегні спереду. Він згинає ногу в кульшовому і колінному суглобах. Чотириголовий м'яз стегна розгинає колінний суглоб. Двоголовий м'яз стегна забезпечує згинання колінного суглоба. Литковий м'яз, розташований на задній поверхні гомілки, згинає стопу. М'язи-обертачі поділяють на обертачі шиї, грудної клітки та попереку. При односторонньому скороченні вони повертають певну ділянку хребта в протилежний бік.

Вікові особливості мязів : — з віком показники збільшуються. Темп приросту сили, швидкості і стрибучість носить нерівномірний характер. Найбільші величини приросту спостерігаються в підлітків у 13 років. Найінтенсивніший період приросту м'язової сили у хлопчиків припадає на 14... 17 років, а у дівчаток трохи раніше.

Відмінності в показниках м'язової сили у хлопчиків і дівчаток більше виявляються з 11...12 років.

Максимальний приріст відносної сили, тобто сили на кілограм маси,

спостерігається до 13...14 років. Причому до цього віку показники відносної сили м'язів дівчаток значно поступаються відповідним показникам хлопчиків. Тому в заняттях з дівчатками-підлітками і старшими треба особливо суворо дозувати інтенсивність і

тяжкість вправ.

42.Скелетні м'язи . Види м'язової роботи.

Скелетна мускулатура складається з окремих м’язів, побудованих з м’язової тканини, сполучної тканини, нервів і судин, які в ній проходять. В давнину м’яз порівнювали з мишею , а тому у ньому виділяли головку, черевце і хвіст. За головку у м’язі прийнято вважати ту його частину, яка залишається нерухомою при скороченні цього ж м’яза. Рухливий кінець м’яза називають хвостом .

М’язи утримують тіло у рівновазі, переміщують його в просторі та рухаючи кістки змінюють положення органів, утворюють стінки грудної та черевної порожнин, тазу, входять до складу глотки, верхньої частини стравоходу, гортані, рухають очне яблуко і слухові кісточки, забезпечують ковтання та дихальні рухи, утворюють зовнішній анальний сфінктер.

Скелетні м'язи містять специфічні рецептори м'язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. М'язи виконують захисну функцію - м'язи живота (органи черевної порожнини від зовнішніх факторів) та беруть участь у дихальних рухах - діафрагма, міжреберні м'язи.

Основними фізіологічними функціями м'язів є збудливість і скоротливість.

Характер роботи скелетних м'язів - довільний. Узгоджене чергування скорочень і розслаблень різних груп м'язів контролюється нервовою системою (соматичною) і носить рефлекторний характер. Часто м'язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, які містяться в самих м'язах або сухожилках (колінний рефлекс).

Скорочення спричиняють нервові імпульси, що надходять руховими нервами з ЦНС - зі спинного та головного мозку і мозочка. На кінці кожного нервового волокна є мембрана, яка містить пухирці з спеціальною рідиною - медіатором. Коли мембрана збуджується. Рідина з пухирців потрапляє у простір між нервом і м'язовою тканиною й передає їй імпульс збудження.

Робота м'язів супроводжується витратами енергії. Енергія для скорочення м'язів утворюється при розпаді та окисненні органічних сполук (вуглеводів). Для процесів окиснення потрібен кисень.

Поживні речовини, кисень постачаються м'язам, а продукти розпаду виносяться від м'язів кров'ю.

Робота (працездатність) залежить від правильного підбору величини нагрузок, темпу і величезне значення має стан нервової системи (свідомість).