21.Кольоровий зір. Вікові особливості зору.

КОЛЬОРОВИЙ ЗІР, здатність ОКА визначати світлові промені різної довжини хвилі (КОЛЬОРИ). Це здійснюється завдяки наявності в СІТКІВЦІ трьох типів кліток-колбочок, «червоних», «зелених» й «синіх», що реагують на відповідні частини спектра. Колбочки виділяють кожна свій пігмент; при розпаданні їх виникають нервові імпульси, які потім інтерпретуються мозком, і ми бачимо кольорову картину. Поверхня сітківки містить світлочутливі палички й колбочки. Вони перетворять фотони (частки світла) у нервові імпульси, що надходять у мозок, причому імпульси із правого ока йдуть у ліву півкулю мозку, і навпаки. Палички чутливі до низьких рівнів висвітлення Колбочки, чутливі до колірних променів, починають функціонувати при сильному висвітленні. У міру затемнення активність колбочок падає й вони перестають реагувати на світло. Реакція на світло також може бути різною. Найбільшу точність зору при яскравому висвітленні дає невелика ділянка, центральна ямка сітківки, у якій є тільки колбочки.

Фіксація предметів формується у віці від 5 днів і до 3-5 місяців, у віці від 3 до 7 років здатність довільно фіксувати очі вдосконалюється.

Новонароджені повертають очі в бік світлового подразнення, при дії сильних світлових подразників заплющують очі, в 1,5-2 місяці при швидкому наближенні предмета до ока з'являється мигальний рефлекс.В перші дні після народження рухи очей у дітей некоординовані. До другого місяця рухи очей і повік стають координованими.Новонароджена дитина плаче без сліз. Сльози у дітей під час плачу з'являються лише після 1,2-2 місяців.

Відчуття кольорів розвивається у дітей поступово. Діти починають розрізняти кольори вже з трьох місяців (жовтий, зелений, червоний) і в 3 роки повністю розрізняють кольори. Діти шкільного віку спочатку звертають увагу на форму предмета, потім його розміри і, нарешті, колір. Нічне бачення, тобто здатність паличок сітківки ока сприймати світлові подразнення, з віком змінюються. До 20 років воно зростає, а потім знижується.

У період дитинства переважає далекозорість. Частота короткозорості дуже мала. У подальші вікові періоди далекозорість трапляється рідше, а короткозорість частіше. За час шкільного навчання від вступу у школу до її закінчення кількість короткозорих дітей зростає у 5 разів. Дефіцит світла суттєво впливає на формування і прогресування вад зору у дітей шкільного віку. Гострота зору і стійкість до ясного бачення в учнів є більшими на початку уроків і послаблюються до їх закінчення. Послаблення тим різкіше, чим нижчий рівень освітлення. Важливим фактором, що призводить до зменшення гостроти зору, розвитку і прогресування в учнів короткозорості у період шкільного навчання є навчальне навантаження, його тривалість протягом дня.

22.Гігієна зору. Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця, тзн, підручників.

Гігієна зору-це комплекс заходів і правил, спрямованих на поліпшення роботи очей, а значить, на збереження зору. Деякі такі заходи допомагають не тільки зберегти хороше, якісне зір, але і поліпшити його при деяких порушеннях.

Так, при читанні книга повинна знаходитися на відстані 40 см від очей, не можна низько нахиляться над зошитом при листі, світло має падати з лівого боку, має бути досить яскраве і рівномірне освітлення в кімнаті і ін

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору. Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Відомий сприятливий вплив природного освітлення на скелетну мускулатуру. освітлення може бути природним (енергія сонячного світла) і штучним (переважно це лампи розжарювання і люмінесцентні лампи). Коли у приміщеннях є одночасно природне і штучне освітлення, говорять про змішане освітлення.

Шкільне освітлення має відповідати таким вимогам:

1. Достатність — визначається розміром вікон, орієнтацією їх відносно сторін світу, розташуванням затіняючих об'єктів, чистотою і якістю скла, кількістю і потужністю джерел штучного освітлення.

Несприятливі світлові умови створюються у випадку неправильної орієнтації вікон навчальних приміщень за сторонами світу і за відсутності якихось сонцезахисних пристосувань, особливо при надмірно збільшеній світлонесучій поверхні вікон (у випадку застосування стрічкового засклення).

Для класних кімнат, кабінетів і лабораторій (крім кабінету креслення та лабораторії біології) у школах і школах-інтернатах оптимальною є орієнтація вікон на південь, схід, південний схід. У кабінетах креслення і малювання оптимальною є орієнтація вікон на північ, північний схід, північний захід, а в лабораторіях біології — на південь.

2. Рівномірність — залежить від розташування вікон, конфігурації класного приміщення, контрастності кольорів стін, обладнання і навчальних матеріалів. Забарвлення приміщення, меблів і робочого обладнання у світлі, теплі тони при оптимальному освітленні позитивно впливає на зорові функції і працездатність.

3. Відсутність тіней на робочому місці — залежить від напрямку падіння світла (світло, яке падає зліва, виключає тіні від руки, верхнє світло є безтіньовим).

4. Відсутність сліпучості — визначається наявністю поверхонь із високим коефіцієнтом відображення (поліровані меблі, засклені шафи тощо). Нерівномірне штучне і природне освітлення з відблиском робочих поверхонь негативно впливає на зорові функції і зменшує працездатність школярів.

5. Відсутність перегріву приміщення — залежить від наявності та сили прямих сонячних променів і типу ламп. Різке сонячне світло і тривала інсоляція несприятливо впливають на стан зорових функцій і працездатність учнів.