3. Застрахована особа віком від 14 років одержала травму або померла у зв'язку із скоєнням нею злочину.

Умови такого страхування можуть передбачати й інші випадки, за яких страхова компанія відмовить у виплаті страхових сум. При підписанні договору такі умови вказуються.

Страхування до одруження (весільне страхування) дещо відрізняється від традиційного змішаного страхування життя. Найчастіше такі договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років у разі дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Тобто страховими випадками є: дожиття застрахованої дитини до закінчення строку страхування й настання певної події — реєстрації шлюбу або досягнення 21 року. Договір може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров'я у зв'язку із нещасним випадком.

У весільному страхуванні розрізняють строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування. Період між закінченням строку страхування і 21 роком називається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки відповідальність страховика щодо дожиття застрахованого до обумовленої події. Вичікувальний період закінчується в день реєстрації шлюбу або в день, коли застрахованій особі виповниться 21 рік.

Страхувальник і застрахована особа за цим договором — різні особи, і тому передбачаються різні страхові виплати при настанні смерті страхувальника або застрахованої особи.

Зауважимо, що в разі смерті страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

Якщо у період дії договору страхування застрахована особа помирає, то договір припиняє свою дію, а страхувальнику повертаються всі сплачені внески. У разі несплати чергових страхових внесків дія договору припиняється. Договір може бути поновлений протягом року від дня його припинення у разі одноразової сплати прострочених внесків і внеску за наступний період.

У довічному страхуванні основним страховим випадком є смерть застрахованої особи. Страхувальнику надається право сплатити страхові внески за один раз, протягом певного строку чи протягом усього життя. У разі припинення сплати страхових внесків договір діє довічно за таких умов: якщо страхувальник сплатив усі внески; якщо сплатив внески протягом певного часу, але не менше ніж за два роки.

При укладенні договору страхування страхувальник призначає особу — вигодонабувача, яка одержить страхову суму. У разі смерті страхувальника вигодонабувач отримує страхову суму, яка визначена договором.

Отже, нині страхові компанії пропонують різні види страхування життя. Усі вони мають як однаковий механізм укладання, так і свої особливі риси, притаманні лише їм і відмінні від інших.

Страхові послуги щодо довічної пенсії 7

В Україні з 1 січня 2004 р. почала діяти нова трирівнева пенсійна система: перший рівень — солідарна система пенсійного забезпечення, другий — накопичувальна, третій — добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Перший та другий рівні є обов'язковими для всього працюючого населення, третій — добровільний. Страхові компанії відіграють важливу роль у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, які здійснюють накопичення і виплату пенсій, згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", є [6]:

недержавні пенсійні фонди (НПФ), яким надано право на укладення пенсійних контрактів і здійснення недержавного пенсійного забезпечення з моменту прийняття пенсійних внесків до моменту здійснення пенсійних виплат, крім виплат довічної пенсії;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Довічна пенсія (довічний ануїтет) — це пенсійні виплати, які здійснюються страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування.

Таким чином, кожному із вказаних суб'єктів закон визначає межі участі у системі недержавного пенсійного забезпечення. Викликають у нас інтерес страхові компанії і здійснення ними недержавного пенсійного забезпечення. Розглянемо детальніше.

При виході на пенсію громадянин за законодавством має три варіанти, як розпорядитися грішми, накопиченими в недержавному пенсійному фонді. По-перше, він просто може зняти всі гроші відразу, по-друге, укласти контракт із тим самим або іншим пенсійним фондом на виплату пенсій протягом певного періоду (не менше ніж 10 років). По-третє, передати накопичені пенсійні активи страховій компанії для того, щоб отримувати додаткову пенсію до кінця життя. Страховій компанії дозволяється укладати договори страхування довічної пенсії (виплати довічного ануїтету) винятково за рахунок коштів, які роками накопичувалися в НПФ.

Яка страхова компанія має право здійснення недержавного пенсійного забезпечення?

Згідно з Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", це страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, — life-компанія. Законом України "Про страхування" не передбачено видачу ліцензії на такий вид страхування, як пенсійне страхування. Як зазначають фахівці, Закон України "Про страхування" формально включає страхування довічної пенсії у межі страхування життя [1, с. 22—23].

Страховик має право, згідно з чинним законодавством, займатися:

страхуванням довічної пенсії учасника пенсійного фонду;

страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника пенсійного фонду.

Для укладання договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій компанії довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів. Учасник недержавного пенсійного фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову компанію та подає письмову заяву про перерахування до цієї компанії належних йому пенсійних коштів. Страхова компанія розраховує розмір довічної пенсії на основі актуарних розрахунків.

За рахунок коштів, акумульованих у НПФ і перерахованих в обрану застрахованою особою страхову компанію, виплачуватимуться такі види довічних пенсій (ануїтетів):

— довічна пенсія з установленим періодом: виплата здійснюватиметься щомісяця протягом життя пенсіонера, але не, менше 10 років з дня ЇЇ призначення. У разі смерті пенсіонера до закінчення цього 10-річного періоду право на одержання призначеної довічної пенсії матимуть спадкоємці померлої особи — визначені в договорі страхування довічної пенсії або відповідно до законодавства;

- довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера. У разі, якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума вартості договору страхування довічної пенсії на час його укладення, різниця коштів між зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, визначеним у договорі страхування довічної пенсії;

— довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який (яка) досяг (досягла) пенсійного віку.

Як бачимо, законодавство не дає права компанії зі страхування життя здійснювати накопичення пенсійних внесків у межах механізму недержавного пенсійного забезпечення, а life-компанія має право лише на здійснення виплати довічних пенсій. Механізм накопичення пенсійних коштів визначено тільки для НПФ.

Разом із тим законодавчі проблеми не заважають страховим компаніям приймати пенсійні внески від населення. Здійснюють вони це згідно із Законом "Про страхування". Типовий договір накопичувального страхування передбачає для застрахованої особи у разі настання страхового випадку (вихід на пенсію) такі варіанти використання накопичених коштів — одноразова виплата, виплата пенсії протягом певного строку або довічна пенсія.

До переваг пенсійного забезпечення за участю страхових компаній відносять:

відсутність прив'язки до пенсійного віку;

ширший асортимент страхових продуктів, у НПФ — однотипні продукти;

сформовану агентську мережу, що дає можливість залучити більшу кількість клієнтів;

внески здійснюються у вільно конвертованій валюті, у недержавному пенсійному фонді — в національній валюті.

На українському ринку існують значні суперечності між представниками страхових компаній і недержавних пенсійних фондів. Вітчизняні страховики намагаються стати учасниками системи пенсійного забезпечення ще на етапі накопичення коштів. Це різко засуджують представники НПФ. "Кожен повинен займатися своєю справою: страхові компанії — страхуванням, а пенсійні фонди — накопиченням", — стверджує президент Національної асоціації недержавних пенсійних фондів Дмитро Пиріг [11, с. 45].

Страховики, відстоюючи свої позиції, пропонують таке [17, с. 27]:

ввести у Закон України "Про страхування" поняття "недержавне пенсійне страхування", використовувати не "договір страхування довічної пенсії", а "договір пенсійного страхування";

надати страховикам право управління активами недержавних пенсійних фондів;

у Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" законодавчо визначити, що: по-перше, страховик за умови укладання договорів недержавного пенсійного страхування автоматично набуватиме статусу повноцінного учасника системи недержавного пенсійного забезпечення; по-друге, страхувальник повинен мати можливість вільного вибору та заміни суб'єкта недержавного пенсійного забезпечення; по-третє, на страховика повинні поширюватися зобов'язання щодо збереження накопичувальних пенсійних внесків у системі недержавного пенсійного забезпечення до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, тобто заборона страхувальникам достроково вилучати накопичені кошти.

Отже, недержавне пенсійне забезпечення лише зароджується. Його успіх залежатиме від низки чинників, і зокрема, від урегулювання відносин між суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, від сформованої у населення культури щодо страхових пенсійних послуг.