Успішність навчання (Слайд 19)

За нашими результатами, найбільш високі показники успішності навчання демонструють представники групи студентів з активним типом самореалізації у особистісному зростанні (86,47). Близькі показники успішності навчання мають студенти з екзистенційним типом самореалізації та з пасивним типом самореалізації в особистісному зростанні (76,19 та 75,86). Значно нищу успішність у навчанні мають студенти з соціальним типом самореалізації (53,57).

Розподіл успішності навчання студентів за типами потенціалу самореалізації (у %)

Рівні	Типи потенціалу самореалізації
	екзистенційний	саморозвитку		соціальний
		пасивного	активного
Висока	76,19	75,86	86,47	53,57
Середня	9,52	10,35	11,77	25
Низька	14,29	13,79	11,76	21,43

Якщо проаналізувати результати успішності навчання, то в групах з екзистенційним та пасивним типом самореалізації значно більша доля студентів з низькими результатами успішності навчання, ніж в групі з активним типом самореалізації в особистісному зростанні. Але, загалом, в цих трьох групах дві третини студентів має високий рівень успішності навчання. У групі з соціальним типом самореалізації тільки половина студентів успішно навчається, чверть мають середній рівень успішності та чверть – низький. Тобто низьку навчальну результативність у цій групі мають вдвічі більше студентів, ніж у групах з іншими типами самореалізації

Те, що серед досліджуваних з соціальними типом самореалізації багато осіб з низькими результатами навчання може бути свідченням існування розбіжностей між вимогами суспільства і вимогами навчальних закладів. Саме на подолання цих розбіжностей спрямований Болонський процес. Оскільки вищі навчальні заклади поки що, в значній мірі, орієнтовані на оцінку теоретичних знань і в меншій - на оцінку практичних вмінь на навичок.

Ці результати свідчать про те, що значна частина тих, хто успішно навчається, орієнтуються не на соціальні форми самореалізації. Поширення в суспільстві інтересу до різних місцевих, регіональних або національних конкурсів, змагань є проявом тенденції використання спеціальних технологій у суспільстві для залучення до соціальної реалізації тих, у кого домінує потенціал саморозвитку, та людина розвиває себе для власних потреб. Водночас, саморозвиток людини, її самодостатність стають цінністю в суспільстві, оскільки суспільство не в змозі задовольнити потреби усіх, особливо якщо мовиться про жителів середніх за розмірами міст.

Цей розподіл інтелектуального рівня під оглядом типів самореалізації та успішності навчання засвідчує про прогностичні можливості обґрунтованих нами психологічних складових потенціалу самореалізації особистості.

Крім того, ми зробили порівняльний аналіз особливостей копінг-стратегій у представників різних типологічних груп за потенціалом їхньої самореалізації (табл. 3.17).

Як і слід було очікувати, соціальному типу потенціалу самореалізації притаманна стратегія соціальної підтримки, що повною мірою відображає сутність цього типу потенціалу. Крім того, стратегія уникнення проблем найбільш притаманна особам із екзистенційним типом потенціалу самореалізації.

Таблиця 3.17

Особливості копінг-стратегій осіб з різними типами потенціалу самореалізації

№	Шкали	Типи потенціалу самореалізації
		екзистенцій ний	саморозвитку		Соціальний
			пасивного	активного
	Стратегія соціальної підтримки	14,95**	10,86**	15,71**		17,93**
	Стратегія уникнення проблеми	15,9**	16,43**	15,82**		11,85**

(Примітка: *** – p ≤0,001; **– p ≤0,01; * – p ≤0,05)

Така стратегія не дозволяє особистості боротися з відповідними складнощами та перешкодами, вона дає можливість уникати, маскувати відповідні проблеми досліджуваних. Позитивним проявом такої стратегії є те, що особистість намагатиметься не піддавати себе відповідній небезпеці, інтуїтивно розуміючи її наслідки.

Таким чином, теоретико-методологічний аналіз проблеми самореалізації особистості та інтерпретація результатів емпіричного дослідження дали змогу обґрунтувати психологічні складові та розробити типологію потенціалу самореалізації особистості.