Лекція 3 «Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості». (слайд №1) (2 год)

Мета лекційного заняття - формування розгорнутого сучасного уявлення про потенціал самореалізації студентів ВНЗ; навичок самостійного використання студентами типології потенціалу самореалізації на стадіях професійного становлення та вдосконалення особистісних якостей; умінь самостійного аналізу проблем, що виникають вході самореалізації; навичок використання психологічних складових для пояснення та розуміння потенціалу самореалізації.

План (слайд №2)

1. Структура психологічних складових самоактуалізації та потенціалу самореалізації особистості.

2. Типологія потенціалу самореалізації особистості.

3. Відмінності потенціалу самореалізації особистості (вікові, гендерні, професійні, пізнавальні)

Запропонована література(слайд №3)

Термінологія, яку потрібно засвоїти на сьогоднішньому занятті (слайд № 3).

1. Потенціал самореалізації

2. Модальність активності

3. Спрямованість особистості

4. Соціальне включення

5. Пасивний саморозвиток

6. Активний саморозвиток

7. Екзистенційна самореалізація

8. Соціальна самореалізація

І. Розгляд структури потенціалу самореалізації особистості

Дослідженням самоактуалізації особистості займалось багато авторів

Давайте ми їх згадаємо… Яким чином дослідники пояснювали самоактуалізацію:

На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбувається трансформація значущих для людини цінностей, мотивів, професійних позицій та переконань як можливий шлях конструктивної активізації потенціалу самореалізації особистості

Професійне становлення молоді вимагає від кожного студента вміння актуалізувати здібності та реалізувати себе як особистість у різних сферах життєдіяльності. У зв’язку з цим зростають вимоги до психологічної науки, яка покликана допомогти кожній особистості ефективно визначати  життєві орієнтири, реалізувати свій особистісний потенціал, долати труднощі особистісного становлення.

Об’єкт дослідження – потенціал самореалізації особистості

Предмет дослідження – психологічні складові потенціалу самореалізації особистості

Мета дослідження – теоретично та емпірично обґрунтувати структуру потенціалу самореалізації особистості

З метою реалізації мети дослідження, забезпечення вірогідності його результатів використано комплекс методів:

теоретичні (узагальнення та систематизація наукових джерел з проблеми дослідження);

емпіричні (спостереження, бесіда, контент-аналіз, діагностичні методики: «Самоактуалізаційний тест» Е. Шострома, «Мотиваційні здібності: свідомі мотиви» Ю. Куля, «Тест гумористичних фраз» О. Г. Шмельова, 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла, «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, «Вихід з важких життєвих ситуацій» Р. С. Нємова)

математичної статистики (частотний, факторний, кластерний, дисперсійний, дискримінантний аналізи; критерій Фішера, критерій Колмогорова-Смирнова). Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп’ютерної програми SPSS 13.0 for Windows.

Теоретико-методологічна база дослідження дала змогу сформулювати визначення поняття потенціалу самореалізації особистості(слайд № 4). як динамічного інтегративного утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини та її здатності до оволодіння й продуктивного здійснення різних видів діяльності.

Зокрема, на основі на основі теоретико-методологічного дослідження зазначеної проблеми виділено такі складові потенціалу самореалізації особистості: (слайд № 5).

Модальність активності, спрямованість особистості, та соціальне включення

1) модальність активності (слайд № 6).

– складова, що характеризується багатогранністю активних форм поведінки у різних видах діяльності особистості.

Стійка динамічна рівновага де спостерігається багатогранність активних форм поведінки, Ми вважаємо, що, чим більше особистість проявлятиме власну активну життєву позицію, а не зацикленість на одноманітних діях, тим в більшій мірі вона розкриватиме потенційні можливості. адже активна життєва позиція особистості являється спонукальною силою в розкритті потенційних можливостей. включає внутрішні процесуальні характеристики реалізації потенційних можливостей особистості;

Модальність (від лат. modus — розмір, спосіб, образ) у різних предметних областях - категорія, що характеризує спосіб дії або відношення до дії.

2) спрямованість особистості (слайд № 7).

сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та прагнень, що орієнтують людину на певну поведінку та діяльність до досягнення складних життєвих цілей.

спрямованість особистості _­ визначає цільові, теологічні, мотиваційні характеристики: на що спрямований потенціал, якими є головні бар’єри, внутрішні та зовнішні перепони, способи та стратегії подолання складнощів. Для потенціалу самореалізації важливе місце займає самоусвідомлення людиною головних мотивів її поведінки.

Принцип подолання психологічних бар'єрів розвитку як чинника успішної взаємодії з суспільством неодноразово має торкатися нашого дослідження. Можна зауважити, що успішне подолання складнощів та перешкод в житті людини – це прямий шлях до самореалізації та самовдосконалення. Психологічний зміст в подоланні бар’єрів вносить свої корективи в складові "спрямованість особистості" та "соціального включення", які описуються в концептуальній моделі нашого дослідження.

3) соціальне включення (слайд № 8).

ступінь входження людини в систему соціальних вимог, норм, правил, обов'язків і очікувань, які пов'язані з певними статусами й сферами життєдіяльності.

Соціальне включення, вміщує характеристики соціальної нормативності та соціально-рольового статусу людини

"Включення в соціальне середовище". За показниками включеності можуть правити характеристики соціального статусу особистості й специфічний набір реалізованих соціальних ролей. Включеність людини в соціальне середовище свідчить, таким чином, про "наявні" результати активності особистості і є просторово-тимчасовою характеристикою технології життєдіяльності особистості. Цей параметр дає відповідь на питання: "Що являє собою певна людина в системі соціальних відносин?"

З метою виділення та обґрунтування психологічних складових потенціалу самореалізації особистості проведено факторний аналіз результатів дослідження, який дав змогу виділити три головні фактори, що разом пояснюють 33 % сумарної дисперсії. Аналіз змісту показників, що увійшли до кожного із факторів з абсолютною вагою більше 0,40, підтвердив запропоновану теоретичну структуру потенціалу самореалізації. Кожна з психологічних складових розкрита за змістом шкал залежно від їх факторної ваги (слайд № 9).

Складові самореалізації особистості за Л.А. Коростильовою

У вузькому розумінні прийняття рішення - це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.

Антиципáція (лат. antocipatio — заздалегідь складене поняття ) — 1) Передбачення, здогад. 2) Передчасна дія, передчасне настання якого-небудь явища. 3) Уявлення, що склалося заздалегідь; упередження.

Відео Сектрет за складовою «Хочу»

Перший фактор «модальність активності» (слайд № 10).

(12 % сумарної дисперсії) містить сім індикаторів «Самоактуалізаційного тесту» Е. Шострома: сензитивність до себе визначає, в якому ступені людина віддає собі звітність в своїх потребах і відчуттях, наскільки добре відчуває і рефлексує їх (0,86), контактність характеризує здібність людини до швидкого встановлення глибоких і тісних эмоційно-насичених контактів з людьми або, використовуючи ту, що стала звичною у вітчизняній соціальній психології термінологію, до субъект-субъектного спілкування (0,76), спонтанність (0,72), прийняття агресії - здатність індивіда приймати своє роздратування, гнів і агресивність як природний прояв людської природи. (0,71), самоповага (0,66), самоприйняття (0,59), гнучкість поведінки діагностує ступінь, гнучкості суб'єкта в реалізації своїх цінностей в поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, здатність швидко і адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється (0,59), ці шкали розкривають процесуальність самореалізації особистості у поєднанні зовнішньої соціальної та внутрішньої рефлексивної активності.

Другий фактор «соціальне включення» (слайд № 11).

(10,6 % сумарної дисперсії) охоплює дев’ять характеристик: стратегічність досягнення мети - шкала вимірює тенденцію справлятися з завданнями, використовую­чи об'єктивно-аналітичні стратегії, які є особливо ефективними під час розв'язання складних задач. Такі люди ніколи не випускають із поля зору намічені цілі й послідовно, наполегливо йдуть до досягнення мети. (0,71), домінування мотиву досягнення - шкала вказує, з якою інтенсив­ністю респондент оцінює свою потребу в реалізації складних цілей, бажання учитися, самоудосконалюватися, підвищувати власну компетентність, оволодівати новими знаннями, уміннями, навичками (0,69), I – «емоційна чутливість» (0,68), сенситивне спілкування – досл. тяжіють до тенден­ції швидко збирати коментарі та сигнали інших людей, з'ясовувати суперечності та проблеми у стосунках (0,62), Q1– «радикалізм» (0,60), альтруїстична влада - шкала описує готовність індивіда допомагати іншим і таким чином впливати на "Я" оточуючих. (0,57), Q3 – «високий самоконтроль» (0,57), інтегративне спілкування пояснюється тим, наскільки особистість використовує свій життєвий досвід у спілкуванні з інши­ми й відповідно поводить себе осмислено, обережно, інтегративно. (0,56), MD – «адекватність самооцінки» (0,54), що характеризують сутність соціальних взаємин, комунікативних зв’язків та особистісних рис, які спрямовані на адаптацію особистості до умов соціального оточення.

Третій фактор «спрямованість особистості» (слайд № 12). (10,3 % сумарної дисперсії) містить пять індикаторів: сімейні негаразди (0,65), соціальні проблеми (0,64), G " висока норма­тивность поведінки" (0,59), O – «впевненість у собі» (-0,56), H – «сміливість» (-0,72), що визначають особливості соціальної спрямованості особистості.

ІІ. Типи потенціалу самореалізації особистості.

На тлі теоретичного аналізу досліджень психологів гуманістичного напряму (К. Альдерфер, А. Маслоу, К. Роджерс) виокремлено три головні типи самореалізації особистості (слайд №13): 1 – самореалізація, спрямована на власне буття; 2 – самореалізація, спрямована на міжособистісні відносини; 3 – самореалізація, спрямована на власне зростання. Всі вони тісно пов’язані між собою,  людина, в залежності від власних потреб  може самореалізовуватися  у буттєвому існуванні, орієнтуватися лише на фізіологічні потреби . Разом із тим, людина може самореалізовуватися у взаємовідносинах, реалізуючи соціальні потреби,  крім того, людина може бути спрямованою на власне зростання, реалізуючи при цьому власні бажання.

Таким чином, можна припустити існування не менш ніж трьох типів потенціалу самореалізації, кожний з яких має свої якісні характеристики.

Загальний масив отриманих результатів дослідження був підданий кластерному аналізу, на основі якого виділено чотири типи потенціалу самореалізації особистості (слайд № 14): екзистенційний тип потенціалу самореалізації (22 % досліджуваних), потенціал пасивного саморозвитку (31 %), потенціал активного саморозвитку (18 %) та соціальний потенціал самореалізації особистості (29 %)

Таким чином, у досліджуваній вибірці найбільше представлені студенти з потенціалом пасивного саморозвитку та з соціальним потенціалом самореалізації. Меншу за чисельністю групу складають досліджувані з екзистенційним потенціалом самореалізації і значно меншу – з активним потенціалом саморозвитку.

ІІІ. Відмінності потенціалу самореалізації особистості (вікові, гендерні, професійні)

У дослідженні представлено результати емпіричного аналізу психологічних особливостей студентів з різними типами потенціалу самореалізації за такими показниками: статтю, віком, професійним становленням, особистісними орієнтаціями, особистісними рисами, копінг-стратегіями, рівнем інтелектуального розвитку, успішністю навчання тощо.

Аналізуючи гендерні відмінності (слайд №15), у досліджуваних, виявлено що соціальний тип самореалізації більшою мірою характерний для осіб жіночої статі (78,6 % на противагу 21,4 %), а тип пасивного саморозвитку домінує у представників чоловічої статі (62,1 % на противагу 37,9 %).

За віковим розподілом у студентів (слайд №16), молодших курсів переважаючим є екзистенційний та соціальний типи самореалізації (57,1 % та 64,3 % відповідно), а у старшокурсників домінують типи активного та пасивного саморозвитку (82,4 % та 62,1 % відповідно).

Охарактеризовано особливості студентів з різним потенціалом самореалізації за профілем професійного самовизначення (слайд №17) високий показник потенціалу активного саморозвитку притаманний майбутнім менеджерам, низький – майбутнім психологам (94,1 % та 5,9 % відповідно). Водночас, соціальний потенціал самореалізації більшою мірою характерний майбутнім психологам, ніж майбутнім менеджерам (57,1 % та 42,9 % відповідно).

Виявлено, що екзистенційний потенціал самореалізації більш притаманний студентам молодших курсів незалежно від статі та обраної професії, і, навпаки, потенціал активного саморозвитку більшою мірою властивий дівчатам-старшокурсникам – майбутнім менеджерам. Соціальний тип самореалізації характеризує здебільшого осіб жіночої статі, які навчаються на молодших курсах за спеціальністю «Психологія».

Особливості пізнавальної сфери студентів з різними типами потенціалу самореалізації.

Навчання у вищому навчальному закладі тісно пов'язано зі здатністю студентів оволодівати навчальною програмою та отримувати відповідні оцінки. Тому успішність навчання може виступати одним із проявів самореалізації особистості (слайд №18)

Особливості пізнавальної сфери осіб з різними типами потенціалу самореалізації

Індикатори	Типи потенціалу самореалізації
	Екзистен ційний	саморозвитку		соціальний
		Пасивного	Активного
B–інтелект(16PF)	4,3	5,21*	5,71*	4,37
Пізнавальні потреби (САТ)	5,3	5,11	7,88**	5,26
Креативність (САТ)	6,65	6,96	9,65**	7,44

(Примітка: ** – p ≤0,01; *– p ≤0,05).

Як свідчать результати з поданих таблиць, найвищі показники розвитку інтелекту мають досліджувані, з активним та пасивним потенціалом саморозвитку, а найменші – представники екзистенційного типу потенціалу самореалізації. Це підтверджує, що саме інтелектуально розвинені студенти мають високі кількісно-частотні показники потенціалу самореалізації як саморозвитку. Водночас, лише групі досліджуваних з типом потенціалу активного саморозвитку властиві високі показники пізнавальних потреб та креативності.

До екзистенційного типу самореалізації мають належність ті, у кого низький інтелектуальний потенціал та креативність. Досліджувані з соціальним потенціалом самореалізації володіють достатньо високою креативністю.