84. Особливості соціального страхування.

Соціа́льне страхування — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а також добровільним соціальним страхуванням через страхові компанії, що мають ліцензії Державного комітету фінансових послуг України.

Сьогодні діють такі цільові страхові фонди: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійний фонд України. Це некомерційні самоврядні організації (крім Пенсійного фонду України, правовий статус якого має особливості), які діють на підставі статутів, що затверджуються правліннями фондів,

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

84. Державне регулювання страхової діяльності.

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єктом державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування.

Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов’язані із зростанням ризику в умовах складних господарських зв’язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового стану страховика,

його платоспроможності у зв’язку з обсягами укладених договорів страхування. Невиконання страховиком своїх зобов’язань породжує претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання страхової діяльності — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність кожного конкретного страховика.

84. Сутність, функції та значення фінансового ринку в фінансовій системі України.

    Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-про­дажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Суб’єктами фінансового ринку є:- фізичні особи;- юридичні особи; - фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності. Суб’єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності. Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. Процентна ставка - це сума, зазначена в процентному вираженнідо суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування_ним  в розрахунку напевний період (місяць, квартал, рік). Курс цінних паперів — ціна, за якою продаються й купуються цінні папери на фондових біржах.