Критерії і порядок розмежування видатків і доходів між бюджетами. Територіальний та відомчий підходи до розподілу видатків.
Основним джерелом отримання і розподілу доходу між територіями є Державний бюджет України. Є три основні моделі бюджетних систем:
1. Пайовий розподіл податків між різними адміністративними рівнями влади: за кожним рівнем бюджетів закріплено певні паї доходів від податків.
2. Застосування однакової бази оподаткування з установленням власних податкових ставок, тобто загальна сума податків дорівнює сумі податкових надходжень усіх рівнів влади, всіх бюджетів.
3. Повний розподіл окремих видів податків між різними рівнями влади, які закріплені законодавством за різними бюджетами.
Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і, відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою (за місцезнаходженням об’єкта фінансування), та розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований даний об’єкт фінансування).
Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитись на основі двох методів. Перший — закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.
Бюджетний дефіцит, його економічна сутність і поняття. Вплив бюджетного дефіциту на розміщення ресурсів в національній економіці.
Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.
|
|
|
|
Причини виникнення бюджетного дефіциту.
Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами --це фінансове явище, з яким в ті чи інші періоди своєї історіїнеминуче стикалися всі держави світу.
Основними причинами дефіциту бюджету є: . Спад суспільного виробництва . Зростання граничних витрат суспільного виробництва . Масовий випуск "порожніх" грошей . Зайве, невиправдано роздуті соціальні програми . Великі витрати на фінансування ВПК . Оборот "тіньового" капіталу у величезних масштабах . Невиробничі витрати, приписки, розкрадання, втрати виробленої продукції. До всіх цих причин слід також віднести такі надзвичайніобставини, як війни, стихійні лиха, катаклізми.
Джерела фінансування бюджетного дефіциту.
Дефіцит державного бюджету є одним із важливих макроекономічних показників, який характеризує стійкість економічної системи. Країни, які створили ефективні функціональні економічні системи, що здатні регулювати співвідношення доходів і видатків держави, мають позитивне сальдо або незначний дефіцит. Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків на соціальну сферу є недоцільним, оскільки може спричинити її повну руйнацію, зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема, розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва, впровадження податку на нерухомість, повної сплати податків суб´єктами підприємницької діяльності, а також за рахунок продажу частини державного майна.
Основними шляхами покриття дефіциту державного бюджету є:
— додаткова емісія готівкових грошей;
— продаж державних цінних паперів;
— державні позики;
— посилення оподаткування.