Самостійні роботи за взірцем

Тренувальні самостійні роботи за взірцем використовуються для

закріплення знань та вироблення умінь розв’язувати задачі певного типу.

У процесі виконання самостійної роботи за зразком пізнавальна діяльність учнів спрямована на оволодіння способами роботи, основними вміннями для наступного застосування на практиці.

Роботи такого виду виконуються за єдиною схемою шляхом послідовних вказівок щодо удосконалення строго відповідної дії. Вони дозволяють засвоїти навчальний матеріал, але не збагачують учнів досвідом пізнавальної творчої діяльності.

Загальна схема такого виду роботи:

а) розв’язується задача фронтально (вона і є взірцем);

б) аналогічну або задачу такого ж класу вимагається розв’язати самостійно.

Змінювати форму самостійної роботи можна вже виходячи із способу подачі взірця:

• запис на дошці розв’язаної в розгорнутому виді задачі – взірця

залишається;

• цей запис витирається;

• розв’язання задачі (в розгорнутому виді, в згорнутому виді, пише

план розв’язання);

• проектується на екран;

• пропонується учням на карточках;

• з розв’язком задачі можна ознайомитись у навчальному посібнику.

Уже на даному етапі ми прагнемо не лише тренувати учнів розв’язувати типові задачі, але і розвивати їх мислення: згорнутий розв’язок треба розгорнути, прослідкувати ланцюг умовиводів, розв’язок потрібно зрозуміти, засвоїти, перенести в іншу ситуацію.

Таким чином, в залежності від форми подачі взірця, в залежності від того, ким він виконується (вчителем чи учнем), від того, як сприймають учні, ми маємо різні можливості побудови цього виду роботи.

Оскільки при виконанні такої роботи всі учні діють за єдиною схемою, виконуючи в строгому порядку певні вказівки, то учні не збагачуються досвідом творчої діяльності, а лише засвоюють певний навчальний матеріал.

Передумовою ж розвитку математичних здібностей, накопичення досвіду творчої діяльності є залучення учнів до виконання більш складних видів діяльності. Класифікація за мірою самостійності застосовується у вигляді робіт за варіантами, які відрізняються один від одного мірою самостійності. Подаємо вправи, які використовувалися при розв’язуванні найпростіших рівнянь.

Напівсамостійні роботи

Напівсамостійні роботи використовуються тільки при розв’язуванні задач на закріплення знань або формування умінь розв’язування типових задач, чи таких, розв’язок яких приводить до нових знань або розкриває зв’язки вивчаючого поняття з уже вивченим.

Творчі роботи за вказівками

Творчі роботи при вивченні математики – це такі, під час виконання яких учень відкриває нове для себе. Працюючи над пошуком розв’язання, учень досягає відповіді іншим способом ніж тим, що йому було показано.

Творчі самостійні роботи з математики сприяють формуванню в учнів пізнавальної самостійності, вихованню позитивного ставлення до навчання, розвитку математичного мислення. До творчих робіт у математиці належить:

• розв’язування задачі і доведення теореми нестандартним, новим для учня способом;

• складання задач, прикладів самими учнями;

• математичні твори;

• доповіді учнів на математичних гуртках та факультативах.

Розвитку творчості сприяють варіантні завдання. Вони містять елементи творчої пізнавальної діяльності, яка вимагає здійснення пошуку, прояву більш високого рівня самостійності.

У ході організації самостійної діяльності учням пропонуються завдання, яке складається із 1-2-3-4 задач у залежності від часу, що відводиться на роботу і від дидактичної мети уроку. Завдання може бути загальне для всіх учнів або індивідуальне. Учні розв’язують задачі самостійно, одержуючи допомогу від вчителя у вигляді однієї або декілька підказок, вказівок чи рекомендацій.

У будь-якій системі вказівок не більше трьох. Вони можуть бути повідомлені усно, на карточці або за допомогою ТЗН. Всі вказівки до однієї задачі даються не одночасно, а послідовно. Інколи буває достатньо і однієї вказівки, щоб направити учня на правильний шлях розв’язування задачі. Вказівки може давати вчитель, а може бути до цього підготовлений учень. Напередодні уроку організовується група (5-8 чоловік), які знайомляться з теоретичним матеріалом, який буде вивчатися на майбутньому уроці, розв’язують задачі, консультуються з вчителем відносно розв’язування задачі та методів її пояснення. На уроці до кожного учня – консультанта прикріпляється 2-3 учні, роботою яких керує замість вчителя учень-консультант.

Пошукові роботи з вказівками виконуються на такій стадії навчального процесу, коли в учнів уже сформовані основні поняття по темі і вироблені навики розв’язування визначених задач по цій темі.

Про методику проведення вище згаданих форм самостійної роботи треба сказати, що їх слід проводити не епізодично, а в системі, щоб ефектив­ність від їх проведення була високою.