13. Лексика за сферою вживання.

За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.

Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До її складу належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Це слова, що позначають:

предмети побуту (двері, човен, молоток, вікно, чоботи, сорочка, стіл, відро)

процеси трудової діяльності (нести, різати, пекти, читати)

явища природи (дощ, сніг, мороз, вітер)

назви тварин, людей (дочка, мати, діти, голуб, ластівка, окунь, щука, калина, верба)

назви кольорів, смаків, почуттів (зелений, солодкий, радість, жаль)

назви розміру, ваги (великий, важкий)

військові поняття (військо, куля, зброя)

поняття культури (пісня, книга, мелодія)

суспільно-політичні поняття (держава, народ)

числа (два, шістдесят) тощо

Використання цих слів нічим не обмежене, вони складають активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежене або територією, або тією чи іншою групою суспільства - представниками науки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова використовуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це:Діалектизми Терміни Професіоналізми Жаргонізми Арготизми

Близькими до жаргонізмів є арготизми (від франц. argot - замкнутий) - слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілим для інших їхній смисл. Наприклад: дулясник - вогонь, ботень - борщ, зивро - відро, хаза - хата, морзуля - цибуля.

До пасивної лексики належать: Застарілі слова (архаїзми та історизми) Неологізми

15.Функції та особливості слів-термінів. Джерела утворення і походження.

Термін - це слово або словосполучення, яке називає вузько наукове або спеціальне поняття.

Термінологія – наука яка вивчає терміни.

Функції термінів:

обов’язково однозначність

системність

стилістична-нейтральність

відсутність експресії

наявність дефініції.

За структурними моделями поділяються на:

Однокомпонентні (валюта, бюджет)

Двокомпонентна (ринкова інфраструктура)

Трикомпонентні (вартісна будова капіталу)

Багато аналітичні (фонди оплати праці підприємств)

В кінці ХІХ ст. почався бурхливий розвиток укр. термінології, мова потребувала стандартизації, щоб задовольнити найрізноманітніші вимоги нового суспільства.

Терміни творилися різними способами: відбори народних слів, поява нових запозичених слів. Тому в термінологічній лексиці присутні слова як укр., так і іншомовного походження. Деколи терміни існують на рівні дублетних пар: стимулювання – заохочування, диференціювати – розчленувати. В ОДС допускається вживання запозичень, але якщо є укр. відповідники, то краще уникати іншомовного незрозумілого слова.

Наукові терміни української мови, зокрема економічні, утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: чиста конкуренція, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перепродукція), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (матеріаломісткість), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), СЕЗ (спеціальні економічні зони).

3. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення. Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

4. Запозичення — називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж.