
- •11.Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів,прийомів по телефону.
- •13. Лексика за сферою вживання.
- •16. Правила вживання термінів. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •17, Фразеологічні одиниці та використання їх у мовленні.
- •18. Правила складання професійних текстів.Здійснення фахового аналізу текстів при роботі з професійною інформацією. Пошук нової текстової інформації.
- •19. Вимоги до професійних текстів, об'єктивність виклику,логіка послідовність повнота інформації,точність,лаконічність,стандартність
- •20. Складні випадки слововживання. Пароніми омоніми.
- •22. Синонімічний вибір слова
- •23. Складноскорочені слова абревіатури та графічні скорочення
- •Поскладові абревіатури можуть записуватися такими способами:
- •Графічні скорочення
- •Основні правила скорочення
- •26 Былет
- •33 Питання
- •35 Питання
- •32 Питання
- •31. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
- •36 Безособові конструкції з дієслівними формами на но то. Правопис прислівників.
- •37 Прийменник у професійному мовленні. Усталені прийменникові конструкції.
- •38 Прийменник по в діловому мовленні
- •39 Cинтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •40 Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів вживання інфінітивних конструкцій дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення
- •Питання 41
- •Питання 42
- •Питання 43
- •Питання 44
- •Питання 45
- •47. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •48. Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •50. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристиув.
Питання 45
Документ (лат. доказ) – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини.
Такі документи в Україні відомі з часів формування державності (Київської Русі). Це літописи, актові книги, угоди та ін. Документи, що є сьогодні, - невід’ємний атрибут державного життя.
Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовують в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Вони є об’єктом дослідження різних наукових дисциплін, тому поняття «документ» багатозначне і залежить від того, у який галузі й для чого він використовується.
Документ – основний вид ділового мовлення. Він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.
Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Документ — це передбачена законом матеріальна форма отримання, зберігання, використання i розповсюдження iнформацiї шляхом фiксацiї її на папері, магнiтнiй, кiно-, вiдео-, фотоплiвцi, на електронних або iнших носіях.
Отже, документ – це результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою.
Будь-який документ має певні функції:
Iнформацiйну;
Соціальну;
Комунікативну;
Культурну;
Спецiальнi — на управлінську, правову, функцію історичного джерела, функцію обліку.
Господарська дiяльнiсть відбивається в документах, за допомогою яких фіксуються на вiдповiдних носіях усі дії та події, які відбуваються у суб’єкта господарювання. З цієї позиції документ розглядають як засіб закріплення різними способами на спеціальному матерiалi iнформацiю про факти, події, явища об’єктивної дiйсностi i розумової дiяльностi людини.
Документи мають правове значення, оскільки вони є засобом засвідчення та доведення певних фактів. Вони також використовуються як джерела та носії інформації. В управлiнськiй дiяльностi документ виступає як предмет i як результат праці. Так, планування відбувається за допомогою різних планів; облік – у вигляді складання й обробки статистичної бухгалтерської та оперативно-технічної документації; інструктування – шляхом видання інструкцій, методичних вказівок; контроль – збиранням відомостей (письмово) і виданням вказівок тощо.
Сукупність взаємопов’язаних документів, що застосовуються у певній сфері дiяльностi, становить систему документацiї. Нині діють унiфiкованi системи. Однiєю з найпоширенiших є органiзацiйно-розпорядча документацiя (ОРД), котра застосовується в оформленнi управлiнських рiшень.
Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Як носiї iнформацiї вони сприяють полiпшенню внутрiшньої органiзацiї будь-якого пiдприємства чи установи, є пiдсгавою для прийняття рiшень, узагальнень, довiдково-пошукової роботи.
Документація використовується як спосіб і засіб реалізації функцій, покладених на управлінський апарат.
Документи повиннi вiдповiдати таким вимогам, як придатнiсть до тривалого зберiгання, максимальна наочнiсть тощо. Наукова дисциплiна, яка вивчає структуру i властивостi документальної iнформацiї, розвиток форм документiв, методи i засоби автоматизованого оброблення, зберiгання, пошку i використання їх, називається документалiстикою.
46. Види документів та їх класифікація .
Документ — матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Класифікація документів - це поділ документів на класи за найбільш загальними ознаками подібності або відмінності та фор¬мування на цій основі справ.
Відповідно до змісту документа, зокрема відношен¬ня інформації документа до особи, структури, предмета, напрямку діяльності укладача чи адресата, за ознаками і класифікації та групами розрізняють такі документи:
1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.
2.За змістом і спеціалізацією:
— загальні;
— з адміністративних питань;
— з питань планування оперативної діяльності;
— з питань підготовки та розподілу кадрів;
— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комер-ційних питань, — постачально-збутові, зовнішньо-торговельні тощо.
3.За призначенням:
— щодо особового складу;
— організаційно-розпорядчі;
— кадрово-контрактові;
— довідково-інформаційні;
— господарсько-договірні;
— обліково-фінансові.
4.За походженням:
— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені уста¬нови, організації для вирішення службових питань;
— особисті (приватні) — укладаються будь-якою осо-бою для вирішення індивідуальних, власних пи¬тань.
5. За місцем укладення:
— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;
— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.
6. За напрямком (спрямуванням):
— вхідні (надходять до установи, організації, підпри-ємства, фірми);
— вихідні (адресовані за межі установи).
7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:
— стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво¬ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц¬тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);
— нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);
— індивідуальні — укладаються за загальними прин-ципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної си¬туації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).
8. За ступенем складності:
—прості (односкладові) — відображають одне питан¬ня, факт;
—складні — відображають два й більше питань, фактів.
9. За стадіями відтворення:
— оригінали;
— копії, витяги, дублікати.
10. За терміном виконання:
— звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;
— термінові — укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефо¬нограми тощо;
— дуже термінові — зі спеціальною позначкою термі¬ну виконання.
11. За ступенем секретності (гласності):
— звичайні (несекретні) — для загального користу¬вання;
— для службового користування (ДСК);
— таємні (Т);
— цілком таємні (ЦТ).
12. За юридичною силою:
— справжні — чинні, нечинні;
— підробні — фальсифікати.
13. За технікою відтворення:
— рукописні;
— відтворені за допомогою технічних засобів.
14. За терміном зберігання:
— тимчасового зберігання (до 10 років);
— тривалого зберігання (понад 10 років);
— постійного зберігання.