36 Безособові конструкції з дієслівними формами на но то. Правопис прислівників.

За походженням із дієприкметниками безпосередньо пов'язані незмінні предикативні форми на –но: виконано, зроблено, прибрано; -то: розбито, розмито, забуто. Це морфологізовані короткі дієприкметники сер. Роду з колишнім значенням –о, в результаті втрати якого форми сер. Роду опинилися поза парадигматичними зв’язками з формами чол. роду й жін. Роду, а також відмінковими формами однини й множини.

Важливо підкреслити, що віддієприкметникові форми на –но, -то повністю втратили ознаку прикметниковості, тобто атрибутивне значення, у зв’язку з чим вони протиставляють родовим формам дієприкм., а саме: траву скошено – трава скошена, сорочку вишито – сорочка вишита.

В українській мові абсолютно переважають розглядні форми, співвідносні з погляду творення з перехідними дієсловами док.виду, які позначають дії, спрямовані на відповідні об’єкти. Семантико-синтаксичну специфіку перехідних дієслів зберігають форми на –но, -то. У випадках заперечення залежний компонент з об’єктною виступає у формі Р.в., н-д: Та це ж плавби не визначено строку (Л.Костенко).

Щодо синтаксичного функціонування окремий тип становлять тричленні конструкції, до складу яких, крім відповідної дієслівної форми і залежного компонента, вираженого іменником у формі Зх.в., входить також залежний компонент – ім. або займенник у формі О.в., н-д: Гостями було багато випито щербету і з’їдено цілі купи ласощів (П.Загребельний).

Однак трапляються випадки функціонування відповідних форм, співвідносних з неперехідними дієсловами, н-д: У хаті було накурено, під стелею слався синюватий димок (Є.Гуцало). Форми на –но, -то можуть також співвідноситись із зворотними дієсловами, н-д: Спеки налито (налилося) по вінця, вітрець не дмухне (О.Гончар).

Ці форми привертають увагу мовознавців упродовж тривалого часу насамперд з погляду генезису в граматичній системі укр.мови і особливостей функціонування у відповідних синтаксичних конструкціях [4, 396].

Окрему групу пасивних дієприкм. становлять предикативні форми на –но (-ено), -то: завдання виконано, лист написано, фільм показано.

Утворюються предикативні дієприкметникові форми. Як і пасивні дієприкметники, від основ неозначеної форми, як і пасивні дієприкметники, від основ неозначеної форми перехідних дієслів додаванням суфіксів –н-, -ен-, -т- та суфікса –о: прочита-ти – прочита-н-о, сказа-ти – сказа-н-о, зби-ти – зби-то.

Як і дієслова, форми на –но (-ено), -то керують іменниками. Будучи утвореними від перехідних дієслів, вони керують здебільшого іменниками у формі знахідного відмінка: «Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево» (М.Коцюбинський).

Предикативні дієприкметники на –но (-ено), -то – невідмінювані форми, в реченні вживаються тільки в ролі присудка: «На засіданні було заслухано доповіді підкомісії. Затверджено розроблені нею пропозиції» [7, 234].

Безособові форми на –но, -то – це незмінювані дієслівні форми, які утворені від пасивних дієприкметників минулого часу з суфіксами –н(ий), -т(ий) шляхом заміни закінчень суфікс –о: збудований міст – збудовано міст, прожитий вік – прожито вік. Ці форми виражають дію невідомої або неназваної особи.

На відміну від дієприкметників, безособові форми не вказують на ознаку за дією, а самі виражають дію, яка поширюється на якийсь предмет. При них обов’язково стоїть додаток у Зн.в. без прийменника (тобто прямий додаток).

При безособових формах на –но, -то суб’єкт дії може бути виражений субстантивованим словом або іменником в О.в. [9, 272]

Безособова форма на –но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. А за своїм значенням безособова форма виражає дію, минулу недавно: Останній екзамен складено, школу закінчено (О.Донченко) [8,401]

У СУМ вживаються співвідносні з пасивними дієприкм. незмінні форми на –но, -то: подано, розбито. Ці форми можуть означатися словами з обставинним значенням (іменниками, прислівниками), н-д: посіяно в полі, зроблено вдало, помічено недавно.

Незмінні предикативні форми, мають значення виду (писано – написано, бито - збито) і мають здатність керувати відмінковою формою залежного іменника: Зх.в. (або Р.в.) прямого об’єкта, орудного знаряддя або засобу дії та давального суб’єкта, н-д: запрошено його, написано пером, тобі показано (щось, кимось), синові велено (щось, кимось) [3, 280].

Предикативні форми на -но, -то виконують функцію присудка у неозначено-особових реченнях: Аргументи вичерпано; Тему розкрито.

3 пасивними дієприкметниками єднає присудкові форми на -но, -то семантична ознака — вираження пасивності дії та структурний елемент — суфікс пасивності -н і –т.

Як і іншим дієслівним формам, присудковим формам –но, -то властива кореляція за видами: переказано — переказувано, топлено—натоплено. Форми на -но, -то зберігають характер дієслівного керування: розроблено проект, піднесено прапор, сказано всім. За характером семантики і потребами передачі інформації присудкові форми на -но, -то виражають дію минулу, перехідну, пасивну. Тому кореляція за цими значеннями серед форм на -но, -то відсутня. Проте функція присудка дозволяє їм брати участь у вираженні значення

майбутнього часу: донесення буде передано.

Завдяки своїй семантиці та морфологічній специфіці, вони не мають значення теперішнього часу [5, 238].

В українському мовознавстві запропоновано дуже багато термінологічних

найменувань цих форм, що зумовлено їхньою різною мотивацією. Залежно від

типу мотиваційної ознаки вирізняють:

1) терміни, які лише фіксують наявність цього граматичного явища: форми на -но, -то [Булаховський 1948: 34; Жовтобрюх 1984: 179];

2) терміни, які безпосередньо вказують на зв'язок форм на -но, -то з

дієсловом: дієслівні форми на -но (-єно), -то [Чирва 1977: 4]; безособові дієслівні форми на -но, -то [Курс 1951: 17];

3) терміни, що встановлюють лише дієприкметникове походження форм на -но, -то або якусь ще й іншу ознаку: дієприкметники на -но, -то [Затовканюк

1984: 11]; дієприкметникові форми на -но, -то [Леонова 1983: 238]; предикативні дієприкметники на -но (-єно), -то [Гнатюк 1982: 61]; незмінні віддієприкметникові предикативні форми на -но, -то [Украинская грамматика 1986: ПО];

4) терміни, які визначають форми на -но, -то за їхньою синтаксичною

функцією: присудки на -но, -то [Булаховський 1948: 34]; присудкова форма на -но, -то [Курс 1951: 64; Русанівський 1993: 158]; віддієприкметникова присудкова форма на -но, -то [Бевзенко 1954: 188];

5) терміни, в основу яких покладено їхній становий характер: пасивна

форма на -но, -то [Андерш 1987: 35];

6) терміни, що відображають особливості речень, до складу яких входять

форми на -но, -то: безособові речення (конструкції) на -но, -то [Курс 1951: 66;

Синтаксична 1968: 187];

7) терміни, які вказують на предикативний характер форм на -но, -то або

на ще якусь ознаку: предикативні форми на -но, -то [Болюх 1992: 46;

Вихованець 1993: 82; Каранська 1992: 129; Пугач 1996: 16]; предикативні (присудкові) слова на -но, -то [Русанівський 1977: 108]; незмінні предикативні форми на -но, -то [Дудик 1973: 77], предикативи на -но, -то [Слинько 1994: 206]; безособовопредикативні форми на -но,-то [Плющ 1986: 120];

8) терміни, що відбивають часову співвіднесеність форм на -но,-то: перфект на -но, -то.

З-поміж цих численних термінів найуживанішим став термін «предикативні форми на -но, -то». [10, 289]

Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.

Через дефіс:

1. Утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -єму, -е, -и: по-святковому, по-твоєму, по-перше, по-людськи.

2. Утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то, -от, -таки: будь-коли, коли-небудь, казна-де, хтозна-скільки, так-то, де-таки, як-от.

3. Утворені з двох прислівників, повторенням одного й того ж слова, повторенням основи, сполученням синонімів або антонімів: вряди-годи, швидко-швидко, рано-вранці, часто-густо, більш-менш.

4. Прислівники по-латині і на-гора.

5. Через два дефіси пишуться слова: будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як, всього-на-всього.

Окремо:

1. Прислівники в одному, в цілому, в основному.

2. Слова, які відповідають на два запитання у реченні – запитання прислівника і запитання непрямих відмінків:1. У гурті робити, що з гори (з чого? звідки?) бігти. 2. А згори (звідки?) яскраво світить сонечко.

4. Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. 1. Живемо (як?) по-новому. 2. Машини пішли (по якому?) по новому мосту.

5. Запам’ятати: без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в гості, в далечі, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в разі, в результаті, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до відома, до вподоби, до загину, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку (але наостанку), до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку, (але всмак), за дня, за кордоном, за рахунок, з боку на бік, з дому (але додому), з переляку, з розгону, з усіх усюд, на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на відшибі, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на щастя, над силу (але насилу - ледве-ледве), не з руки, під боком, по змозі, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, тим часом (але тимчасом як), у вигляді, у височінь, у вічі, уві сні, у сто крат (хоч стократ), у поміч, час від часу, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).

6. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого слова в різних відмінках: кінець кінцем (наз. + орудн.), сам на сам (наз. + знах.).

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні – через дефіс: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Разом:

Більшість прислівників пишуться разом: вбік, взимку, навпростець.

Запам’ятати: безвісти, безперестанку, безустанку, ввечері, ввік, вволю, вголос, вдалечині, вдалечінь, відразу, вкрай, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, замужем, заочі, зараз, збоку, зверху, звіку, ззаду, зозла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, навесні, навиліт, навік, навіки, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, наприклад, наспіх, одвіку, поверх, повік, позаду, поночі, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду та ін.

37