
- •11.Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів,прийомів по телефону.
- •13. Лексика за сферою вживання.
- •16. Правила вживання термінів. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •17, Фразеологічні одиниці та використання їх у мовленні.
- •18. Правила складання професійних текстів.Здійснення фахового аналізу текстів при роботі з професійною інформацією. Пошук нової текстової інформації.
- •19. Вимоги до професійних текстів, об'єктивність виклику,логіка послідовність повнота інформації,точність,лаконічність,стандартність
- •20. Складні випадки слововживання. Пароніми омоніми.
- •22. Синонімічний вибір слова
- •23. Складноскорочені слова абревіатури та графічні скорочення
- •Поскладові абревіатури можуть записуватися такими способами:
- •Графічні скорочення
- •Основні правила скорочення
- •26 Былет
- •33 Питання
- •35 Питання
- •32 Питання
- •31. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
- •36 Безособові конструкції з дієслівними формами на но то. Правопис прислівників.
- •37 Прийменник у професійному мовленні. Усталені прийменникові конструкції.
- •38 Прийменник по в діловому мовленні
- •39 Cинтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •40 Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів вживання інфінітивних конструкцій дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення
- •Питання 41
- •Питання 42
- •Питання 43
- •Питання 44
- •Питання 45
- •47. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •48. Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •50. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристиув.
32 Питання
Іменники на позначення професій, посад, звань. Рід , число невідмінюваних іменників.
1. Офіційні назви посад, професій, звань - іменники чоловічого роду: професор, нотаріус, директор, секретар, завідувач. Ці слова вживаються для позначення чоловіків і жінок. Це пов'язано з семантичною мотивацією слів: ці посади в минулому, як правило, обіймали особи чоловічої статі.
2. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назвах посад, звань: головний бухгалтер, провідний технолог, статист-дослідник, старший викладач.
3. Текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду й тоді, коли мова йде про жінок: Головний лікар дозволив..., Змінний інженер закінчив...
4. Форми чоловічого і жіночого роду мають слова: автор - авторка, аспірант - аспірантка, вихованець - вихованка, дисертант - дисертантка, поет - поетеса, студент - студентка, учень - учениця, спортсмен -спортсменка.
5. Лише жіночий рід має слова: покоївка, праля, домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, рукодільниця, друкарка (жінка, що працює на друкарській машинці; друкар - працівник друкарської справи).
6. Рід іменників спільного роду староста, суддя, голова, воєвода, сирота визначається синтаксично: Суддя Іванова оголосила вирок. Суддя Іванов повідомив про наслідки розслідування. Голова Коляда оголосила подяку. Голова Коляда ознайомив присутніх з планом роботи фірми.
7. У ділових паперах не вживаються однослівні найменування осіб за місцем проживання, роботи, статусу: сільчани - жителі села, освітяни - працівники освіти, заводчани - заводські робітники, циркачі - артисти цирку, зв 'язківці - працівники відділень зв в'язку, городяни - мешканці міста.
Рід невідмінюваних іменників
1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: елегантний імпресаріо, люб'язний портьє, справедливий рефері.
2. Назви осіб жіночої статі - іменники жіночого роду: літня мадам, серйозна фрау, струнка міс, люб 'язна пані.
3. Невідмінювані назви істот - чоловічого роду: какаду, поні, кенгуру.
4. Невідмінювані назви неістот - середнього роду: тролейбусне депо, актуальне інтерв'ю, світлове табло, нове меню.
5. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за стрижневим словом: Батумі (місто), Марокко (країна), Гаїті (острів, держава).
6. Рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд визначається за родовим поняттям: "Верже" повідомила (газета), "Темпо" опублікував (журнал), "Мебіл ойл" заснована (монополія).
7. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: АЗС (станція), НДІ (інститут), ФПК (факультет), ПДВ (податок). Категорія числа іменників у ділових паперах Граматична категорія числа іменників у ділових паперах потребує обґрунтованого вибору форм однини і множини.
31. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
Можна сформулювати наступні основні вимоги до мовлення.
Можна сформулювати наступні основні вимоги до мовлення:
Точність - одна з найважливіших ознак культури мови. Вона утримує насвід зайвого говоріння. Ця ознака складається з двох компонентів: адекватне мовне вираження дійсності, тобто не суперечливе життю; вживання слів і виразів, узвичаєних для мовців, що володіють нормами даної літературної мови.
Правильність - це насамперед правильне, не перекручене розуміння понять, термінів, якими передаються поняття, доречне їх вживання, зв'язок думок і понять у єдину теорію, ясність викладу. Правильною є відповідь, в основі якої істинні знання (наукові, об'єктивні, достовірні). Правильність досягається дотриманням літературних норм вимови і написання, словотворення і формотворення, будови словосполучень і речень.
Логічність мислення, логічність міркувань як етапів розгортання думки. Вміння дисциплінувати своє мислення, міркувати послідовно, спиратись на попередні етапи думання, розвивати наступні, шукати джерела і причини явищ, висувати положення (тези), давати обґрунтування і пояснення фактам, вмотивовувати висновки - все це необхідні умови логічності мовлення, а значить, і високої культури його.
36