Центральна спілка споживчих товариств україни (укоопспілка) Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової (предметної) комісії загальноосвітніх дисциплін

Протокол № 2 від 30.08.2013р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ О. В. Мандзюк

Спеціальність: 5.03051001 «Товарознавство та комерційна діяльність, спеціалізація Товарознавство в митній справі» Курс IІ

Дисципліна: «Культурологія»

Лекція 5

Тема: Історія людства як історія культури. Європейські культурні традиції IV – ХVI ст.

Навчальна мета: розкрити сутність понять «історія людства», «історія культури», «культурні традиції»; охарактеризувати закономірності розвитку європейських культурних традицій IV – ХVI ст.

Виховна мета: формувати якості особистості студента та пізнавальний інтерес; показати значення теми для формування культурної компетенції й освіченості в суспільстві, поваги до людей та цінностей.

Розвивальна мета: спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.

Методична мета: використання презентації та відеороликів на занятті як засобу активізації процесу навчання.

План

1. Античні традиції в культурі Візантії

2. Середньовічна культура Західної Європи

3. Передумови становлення та особливості культури доби Відродження

Технічні засоби навчання:

• Мультимедійний проектор;

• Персональний комп’ютер.

Наочність:

• Тематична презентація в Power Point.

• Відеоролики.

• Опорний конспект до лекції №5.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Інформатика та комп’ютерна техніка, комп’ютерна програма «Power Point», філософія, культурна антропологія, історія.

Забезпечуючі: Культурологія «Культура і цивілізація».

1. Античні традиції в культурі Візантії.

В історії європейської, та й всієї світової культури візантійської цивілізації належить особливе місце, для неї характерні урочиста пишність, внутрішня шляхетність, витонченість форми і глибина думки. Протягом усього тисячолітнього існування Візантійська імперія, що ввібрала в себе спадщину греко-римського світу і елліністичного Сходу, являла собою центр культури. Візантійське мистецтво починається приблизно з VII ст., проте антична традиція у Візантії ніколи не переривалася, а найбільш міцно був пов'язаний з традиціями минулого – Константинополь («Другий Рим»).

Візантію називають таємничим культурно-історичним феноменом, анонімним «тисячолітнім» царством, що отримало назву лише після своєї фізичної загибелі, «напівмістичною» (А. Бичко), але не міфічною культурою.

Візантія була прямим спадкоємцем греко-католицької античності, протягом її існування відбувався певний синтез духовних засад Сходу та Заходу. Візантійська культура справила величезний вплив на культури Південної та Східної Європи.

Характерною рисою візантійської культури була її традиційність, прагнення в усіх галузях життя наслідувати канони, що склалися ще в епоху античності і еллінізму та були збагачені християнством. Але домінантою як суспільних, так і культурних відносин слід називати постійну ідейну боротьбу старого з новим.

У культурному житті розмаїта візантійська культурологія розмежовується на такі основні періоди:

1) відмирання античності і встановлення нової середньовічної культури в дусі християнського віровчення (IV— VII ст.);

2) культурний спад у зв'язку з економічним занепадом та аграризацією міст (кінець VII— початок IX ст.);

3) нове культурне піднесення Константинополя та інших провінційних міст (середина IX—X ст.);

4) найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом міського життя (XI—XII ст.);

5) занепад культури, викликаний політичним ослабленням Візантії (кінець XII—XIII ст.);

6) зародження обмеженого візантійського гуманізму, характерною ознакою якого було відновлення античної освіченості (XIV — початок XV ст.).

Слід підкреслити, що культура Візантії — це своєрідний міст від античності до середньовіччя. Одночасно цей міст єднає культури Заходу і Сходу, є особливим проявом їхнього синтезу, зумовленого географічним положенням і багато­національним характером Візантійської держави. Переплетення європейських та азіатських впливів, греко-римських і східних традицій наклало відбиток на суспільне життя, релігійно-філософські ідеї, літературу та мистецтво Візантії. Своєрідність візантійської цивілізації полягає в тому, що вона відрізняється від середньовічної культури Західної Європи елементами східних цивілізацій і спадкоємністю культур Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

Візантійська культура, на відміну від середньовічної західноєвропейської спиралася на античну спадщину, що проявилося не тільки в мистецтві, але й в науці, зокрема медичній. Лікарі Візантії були добре знайомі з творами медиків Греції і Риму.

Крім того, завдяки постійним зв'язкам з Візантією Київська Русь раніше, ніж народи Західної Європи, ознайомилася з культурними досягненнями античного світу.

Мистецтво Візантії було підпорядковане догмам християнства. Художник повністю залежав від вироблених раз і назавжди, встановлених православною церквою канонів. Значні досягнення мистецтва Візантії пов'язані із храмовим будівництвом. Шедевром ранньовізантійської архітектури є собор св. Софії в Константинополі (532—537 рр.).

На Візантійський живопис, який, на жаль, погано зберігся до наших часів, помітно вплинули елліністичні традиції. Мозаїка в церквах Нікеї, Равенни та Фессалонік, фрески в Кастельсепріо зображують сцени, пов'язані з життям Христа.

Зберігаючи античні традиції, візантійське мистецтво виробило власний урочисто-репрезентативний стиль, пов'язаний головним чином з церковними догмами. Майстри Візантії зуміли надихнути канонічні форми реалістичністю, живими ознаками часу, емоційно наситити зображення.