56. Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні

Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджені Постановою Правління НБУ N 496, 29.12.2007, Правила не поширюються на перекази, що пов'язані з підприємницькою та інвестиційною діяльністю фізичних осіб.

До переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями належать такі:

а) на оплату витрат іноземним судовим, слідчим, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів інших обов'язкових платежів), витрат іноземних адвокатів у разі порушення справ за кордоном, у яких позивачем або відповідачем є фізична особа; б) на оплату витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також на оплату витрат на транспортування хворих; в) на оплату витрат на навчання і стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на проведення тестів, іспитів тощо; г) на оплату участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн; ґ) на оплату витрат на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

Фізична особа для здійснення переказу має подати до банку такі документи:

платіжне доручення або заяву на переказ готівки, або документ відповідної платіжної системи на відправлення переказу;паспорт або документ, що його замінює;документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України.

Підтвердними документами для фізичних осіб - резидентів є договори (контракти), рахунки-фактури, листи-розрахунки чи листи-повідомлення юридичних осіб - нерезидентів, повноважних органів іноземних країн, листи адвокатів чи нотаріусів іноземних країн, позовні заяви, запрошення (виклики), документи про родинні стосунки та інші підтвердні документи, що використовуються в міжнародній практиці. Підтвердні документи (крім документів про родинні стосунки) повинні містити такі реквізити: повну назву і місцезнаходження отримувача, назву банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ, назву валюти, суму до сплати, призначення платежу.

Для фізичних осіб - нерезидентів підтвердними документами є документи, що підтверджують джерела походження готівки.

Виплата переказу (переказів), що надійшов (надійшли) в іноземній валюті з-за кордону на користь фізичної особи, у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000 гривень за місяць, здійснюється в гривнях і зараховується на поточний рахунок отримувача переказу (переказів).

57. Валютні операції на спотових та термінових ринках.

У практиці функціонування валютних ринків використовують касові і термінові типи валютних угод.

Касові угоди — це угоди з негайною поставкою валютних цінностей (протягом 48 годин з моменту укладання угоди). На касові операції припадає близько 90% обсягів валютних угод.

валютна операція на умовах "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

валютна операція на умовах "том" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

валютна операція на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції „спот", „форвард" і „своп", а набіржовому — „ф'ючерс" та „опціон". Особливою формою валютних операцій є „валютний арбітраж".

Ф'ючерсні валютні операції — це термінові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитнихінструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (від 3 днів до 2—3 років).

Валютний опціон — це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.