38. Економічний зміст та роль факторингу. Механізм факторингової операції.

Факторинг - це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з переуступкою фактору клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги і відповідно, права одержання платежу за ними, тобто інкасування дебіторської заборгованості клієнта (одержання коштів за платіжними документами).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою факторингу - є вирішення проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками та покупцями, своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат внаслідок затримок платежів і попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт з перевірки платоспроможності своїх контрагентів, ведення бухгалтерського обліку своєї вимоги до них.

У факторингових операціях беруть участь 3 сторони:

1) фактор - спеціалізована установа, яка купує рахунки-фактури у своїх клієнтів (банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції);

2) клієнт (постачальник товару, кредитор) - фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що уклала угоду з факторинговою компанією;

3) підприємство (позичальник) - фірма-покупець товару.

У процесі надання факторингової послуги банківська установа (фактор) кредитує оборотний капітал клієнта та приймає на себе його кредитний ризик. За дострокову інкасацію дебіторської заборгованості клієнта банк утримує винагороду на свою користь. Факторингове обслуговування клієнта банком може супроводжуватись наданням йому додаткових консультаційних та інформаційних послуг, таких як ведення обліку дебіторської заборгованості, управління борговими вимогами клієнта, підготовка аналітичних матеріалів тощо.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату, яка розраховується у процентному відношенні до суми

39. Види факторингових кредитів.

Класифікація факторингових операцій:

1) залежно від мети здійснюваних операцій:- класичний - за якого відбувається фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги; - забезпечувальний — який передбачає використання відступленого права грошової вимоги в якості своєрідного засобу забезпечення грошового зобов'язання клієнта перед фактором);

2) залежно від повідомлення боржника про посередництво банку розрізняють: - конвенційний (відкритий) - який має місце тоді, коли боржники повідомляються про участь у факторинговій операції і пропонується безпосередньо здійснювати платежі фактору; - конфіденційний (закритий) - який не передбачає повідомлення дебіторів про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно;

4) за набором послуг: - факторинг з повним набором послуг — передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг також і інших послуг: аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо; - факторинг з частковим набором послуг - передбачає лише оплату фактором рахунків-фактур постачальника;

5) за сектором ринку, на якому здійснюються факторингові операції розрізняють: - внутрішній ~ коли постачальник, покупці та фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни;- міжнародний - коли суб'єкти угоди знаходяться під юрисдикцією різних країн;

6) залежно від порядку оплати боргових вимог:- факторинг з попередньою оплатою - який передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору, в такому разі фактично фактор здійснює кредитування постачальника;

- факторинг без попередньої оплати - означає, що фактор зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану в договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.