Моделі uml, системи, що пояснюють функціональність

Діаграма варіантів використання UML, Use Case Diagram – одне з найпростіших уявлень системи. Її базові «будівельні елементи» – актори і варіанти використання. Діаграма задумана так, щоб дати найбільш загальне уявлення про функціональність системи (її компоненти), не вдаючись до деталей взаємозв'язків функцій. Тому основний вид відношення, використовуваний у діаграмі, – асоціація між актором і варіантом використання.

Інші види відношень – відношення включення (include), розширення (extend) і узагальнення/генералізації.

В ключення призначене для позначення підпорядкованих варіантів використання (коли один або більше варіантів використання містять виклики однієї і тієї ж функціональності).

Розширення точно відповідає точці розширення, використовуваній при описі варіанту використання.

Відношення узагальнення може застосовуватися як до акторів, так і до варіантів використання, з метою вказівки спеціалізації одних відносно інших.

Діаграма дій

Якщо діаграма варіантів використання дає «вигляд зверху» на функціональність системи, діаграма дій UML, навпаки, дозволяє детально ілюструвати окремий варіант використання і його сценарії.

Основні компоненти опису системи:

• Функції (дії);

• Символи «старт» і «стоп»;

• Потоки управління;

• Розгалужувачі;

• Лінійки синхронізації.

Діаграма дій дозволяє проілюструвати варіант використання з необхідною мірою деталізації. Лінійний варіант використання призводить до діаграми дій з лінійним потоком управління між діями. Дії варіанту використання з альтернативними сценаріями реалізується через розгалужувачі. Лінійки синхронізації дозволяють описувати такі складні конструкції, як синхронізацію початку (закінчення) паралельних в часі процесів.

Окрім стандартного формату опису, UML пропонує варіант з «плавальними доріжками». Цей формат зручний для опису випадку, коли у варіанті використання беруть участь декілька акторів.

Діаграма станів у аналізі вимог використовується, коли вимагається досліджувати поведінку системи, як кінцевого автомата. Це представлення прийшло в UML з теорії систем.

У загальному випадку діаграма станів описує, як система поводиться у більше, ніж одному варіанті використання. Синтаксис діаграм станів багато в чому співпадає з синтаксисом діаграм дій.

Основні компоненти опису системи:

• прості стани;

• складені стани;

• символи «старт» і «стоп»;

• переходи;

• лінійки синхронізації.

У мові UML під станом розуміють абстрактний мета-клас, використовуваний для моделювання окремої ситуації, впродовж якої має місце виконання деякої умови [2]. Стан може бути заданий у вигляді набору конкретних значень атрибутів класу або об'єкту, при цьому зміна їх окремих значень відбиватиме зміну стану модельованого класу або об'єкту.

Перехід системи із стану до стану здійснюється при настанні подій. При цьому кажуть, що перехід спрацьовує. Перехід може бути безальтернативним, або містити альтернативи. У другому випадку перехід обумовлений настанням вартових умов. Нарешті, подія може супроводжуватися виразом дії, яка відбувається у разі, якщо спрацьовує перехід. Повний синтаксис опису переходу (написи на стрілці) наступний:

Подія [вартова умова] / вираз дії.

Іноді буває корисно об'єднати частину станів у один мета-стан. Графічно це виглядає, як символ стану (прямокутник з округленими кутами), що містить усередині декілька символів станів. При цьому можливі переходи між підпорядкованими станами, переходи між підлеглим і зовнішнім станами і переходи між складеним і зовнішнім станом.