
- •Тема №6. Формування бачення
- •6.1. Методичні вказівки до вивчення теми Бачення продукту та межі проекту
- •Концепція у гост (пост срср)
- •Бачення у rup
- •Бачення / межі у msf
- •Глосарій
- •Шаблон повного опису варіанту використання за а. Коберном
- •Табличні подання варіанту використання
- •Шаблон варіанту використання rup
- •Специфікація нефункціональних вимог
- •Атрибути вимог
- •Моделі uml, системи, що пояснюють функціональність
- •Діаграма дій
- •Діаграми uml, що пояснюють внутрішній устрій системи
- •Альтернативні мови моделювання
- •8.3. Питання для самоконтролю:
- •Тема №9. Розширений аналіз вимог. Ілюстровані сценарії і прототипи
- •9.1. Методичні вказівки до вивчення теми
- •Класифікація прототипів
- •Розкадровування
- •9.3. Питання для самоконтролю
- •Тема №10. Документування вимог
- •10.1. Методичні вказівки до вивчення теми
- •Структура тз за гост 34.602-89
- •Документування вимог у rup
- •Документування вимог на основі ieee Standard 830-1998
- •Документування вимог в msf
- •Двозначність вимог
- •«Шліфовування» продукту
- •Мінімальна специфікація
- •Пропуск типів користувачів
- •Методи і засоби перевірки вимог
- •Неофіційні перегляди вимог
- •Інспекції
- •Розробка тестів
- •Визначення критеріїв прийнятності
- •11.3. Питання для самоконтролю
- •Тема №12. Вимоги в управлінні проектом
- •12.1. Методичні вказівки до вивчення теми
- •Від меж проекту до експрес-планування
- •Планування проекту на основі вимог, шлях rup
- •Вимоги у гнучких методологіях
- •Планування версій і ітерацій
- •Аналіз вимог і управління ризиками
- •Стратегії і роботи з управління ризиком
- •12.3. Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Перелік теоретичних питань до підсумкового контролю студентів з дисципліни «Аналіз вимог до програмного забезпечення»
- •Методичні матеріали про порядок поточного та підсумкового оцінювання знань з дисципліни «Аналіз вимог до пз»
- •Термінологічний словник
- •Перелік рекомендованої літератури
- •Додаток а Диспетчеризація поліграфічного виробництва
- •Додаток б
Пропуск типів користувачів
Корпоративні АІС створюються для того, щоб бути використаними різними групами користувачів. Може скластися ситуація, в якій до групи представників замовника, що беруть участь у формуванні вимог, потрапили найбільш ініціативні представники підприємства, які змогли донести свої побажання до розробника. Ті ж категорії користувачів, у яких не знайшлося активних представників, опинилися «поза автоматизацією». Саме ця помилка формування вимог називається «Пропуск класів користувачів». Щоб її уникнути, представник розробника повинен об'єктивно оцінити організаційну структуру підприємства і його бізнес-процеси і вдумливо підійти до вибору ключових персон, проведення інтерв'ю з якими допоможе сформувати цілісну картину вимог до створюваної АІС.
Методи і засоби перевірки вимог
Нині напрацьовано значну кількість методів і засобів перевірки вимог [1-5]. Вони різняться за купою параметрів. Так, розрізняють:
за широтою аналізу - перегляд (вибіркова перевірка) і наскрізний контроль (тотальна перевірка);
за рівнем формалізації - неофіційні процедури та процедури, що здійснюють за формальними правилами (інспекції, експертизи);
за складом групи перевірки - за участю автора, за участю менеджера проекту, за участю представників зовнішніх організацій тощо;
за використаними засобами - тексти вимог, тестові сценарії, критерії прийнятності, прототипи.
Поняття і методи прототипування були розглянуті у темі №9. Деякі інші методи і засоби, найбільш важливі з уже перелічених, розглянуті нижче.
Неофіційні перегляди вимог
Розрізняють [1] декілька способів неофіційних переглядів вимог:
перегляд «за столом»;
колективна перевірка;
критичний аналіз.
У перших двох випадках автор вимог звертається за допомогою до колег (відповідно, до одного, або до декількох) з метою видачі практичних рекомендацій щодо поліпшення продукту. У третьому випадку автор здійснює презентацію розробленої вимоги на нараді з подальшим обговоренням.
Неофіційні перегляди використовують для ознайомлення з розробкою, збору відгуків, формування зворотного зв'язку. За статистикою, наведеною у [4], неофіційні перегляди дозволяють виявити до 60% помилок у вимогах.
Інспекції
Поняття інспекції, стосовно IT- індустрії, уперше було сформульоване Майклом Феганом (Michael Pagan) з IBM в середині 70-х рр.
Згідно із стандартом IEEE, проведення інспекцій, на відміну від неформальних переглядів, базується на зведенні формальних вимог і правил. Представлений нижче огляд правил наведений із праці [5]. Студентам додатково рекомендується ознайомитися із параграфом «Проведення експертизи» гл.15 монографії [1], де представлений детальний опис процедури експертизи.
Особи, що займають управлінські посади (менеджери) по відношенню до будь-яких членів команди інспекції, не повинні брати участь в інспекціях.
Інспекція має вестися під керівництвом неупередженого (незалежного від проекту і його цілей) лідера, знайомого з відповідною процедурою.
Інспекція завжди залучає авторів проміжного або кінцевого продукту.
До групи інспекції входять лідер, реєстратор, рецензент і декілька (від 2 до 5) інспекторів. Члени команди інспекції можуть спеціалізуватися у різних областях експертизи (мати різні галузі компетенції), наприклад, предметної області, методах проектування, мовах програмування тощо. У заданий момент (проміжок) часу інспекції проводяться відносно окремого невеликого фрагмента продукту (у більшості випадків, фокусуючись на окремих функціональних або інших характеристиках; часто, відштовхуючись від окремих бізнес-правил, функціональних вимог або атрибутів якості). Кожен член команди повинен досліджувати оцінюваний продукт і інші вхідні дані під час проведення інспекційної зустрічі, застосовуючи ту або іншу аналітичну техніку до невеликого фрагменту або до продукту в цілому, розглядаючи в останньому випадку тільки один його аспект, наприклад, інтерфейси. Будь-яка знайдена аномалія повинна документуватися, а інформація передаватися лідерові інспекції. У процесі інспекції лідер керує сесією і перевіряє, що усі підготувалися до інспекції. Загальним інструментом, що використовують при інспекції, є перевірочний листок (checklist), що містить аномалії і питання, пов'язані з аспектами, що викликають інтерес. Результуючий листок часто класифікує аномалії і оцінюється командою з точки зору його завершеності і точності. Рішення про завершення інспекції приймається відповідно до одного з трьох критеріїв:
1. Прийняття з відсутністю або малою необхідністю переробки.
2. Прийняття з перевіркою перероблених фрагментів.
3. Необхідність повторної інспекції.