Пропуск типів користувачів

Корпоративні АІС створюються для того, щоб бути використаними різними групами користувачів. Може скластися ситуація, в якій до групи представників замовника, що беруть участь у формуванні вимог, потрапили найбільш ініціативні представники підприємства, які змогли донести свої побажання до розробника. Ті ж категорії користувачів, у яких не знайшлося активних представників, опинилися «поза автоматизацією». Саме ця помилка формування вимог називається «Пропуск класів користувачів». Щоб її уникнути, представник розробника повинен об'єктивно оцінити організаційну структуру підприємства і його бізнес-процеси і вдумливо підійти до вибору ключових персон, проведення інтерв'ю з якими допоможе сформувати цілісну картину вимог до створюваної АІС.

Методи і засоби перевірки вимог

Нині напрацьовано значну кількість методів і засобів перевірки вимог [1-5]. Вони різняться за купою параметрів. Так, розрізняють:

• за широтою аналізу - перегляд (вибіркова перевірка) і наскрізний контроль (тотальна перевірка);

• за рівнем формалізації - неофіційні процедури та процедури, що здійснюють за формальними правилами (інспекції, експертизи);

• за складом групи перевірки - за участю автора, за участю менеджера проекту, за участю представників зовнішніх організацій тощо;

• за використаними засобами - тексти вимог, тестові сценарії, критерії прийнятності, прототипи.

Поняття і методи прототипування були розглянуті у темі №9. Деякі інші методи і засоби, найбільш важливі з уже перелічених, розглянуті нижче.

Неофіційні перегляди вимог

Розрізняють [1] декілька способів неофіційних переглядів вимог:

• перегляд «за столом»;

• колективна перевірка;

• критичний аналіз.

У перших двох випадках автор вимог звертається за допомогою до колег (відповідно, до одного, або до декількох) з метою видачі практичних рекомендацій щодо поліпшення продукту. У третьому випадку автор здійснює презентацію розробленої вимоги на нараді з подальшим обговоренням.

Неофіційні перегляди використовують для ознайомлення з розробкою, збору відгуків, формування зворотного зв'язку. За статистикою, наведеною у [4], неофіційні перегляди дозволяють виявити до 60% помилок у вимогах.

Інспекції

Поняття інспекції, стосовно IT- індустрії, уперше було сформульоване Майклом Феганом (Michael Pagan) з IBM в середині 70-х рр.

Згідно із стандартом IEEE, проведення інспекцій, на відміну від неформальних переглядів, базується на зведенні формальних вимог і правил. Представлений нижче огляд правил наведений із праці [5]. Студентам додатково рекомендується ознайомитися із параграфом «Проведення експертизи» гл.15 монографії [1], де представлений детальний опис процедури експертизи.

Особи, що займають управлінські посади (менеджери) по відношенню до будь-яких членів команди інспекції, не повинні брати участь в інспекціях.

Інспекція має вестися під керівництвом неупередженого (незалежного від проекту і його цілей) лідера, знайомого з відповідною процедурою.

Інспекція завжди залучає авторів проміжного або кінцевого продукту.

До групи інспекції входять лідер, реєстратор, рецензент і декілька (від 2 до 5) інспекторів. Члени команди інспекції можуть спеціалізуватися у різних областях експертизи (мати різні галузі компетенції), наприклад, предметної області, методах проектування, мовах програмування тощо. У заданий момент (проміжок) часу інспекції проводяться відносно окремого невеликого фрагмента продукту (у більшості випадків, фокусуючись на окремих функціональних або інших характеристиках; часто, відштовхуючись від окремих бізнес-правил, функціональних вимог або атрибутів якості). Кожен член команди повинен досліджувати оцінюваний продукт і інші вхідні дані під час проведення інспекційної зустрічі, застосовуючи ту або іншу аналітичну техніку до невеликого фрагменту або до продукту в цілому, розглядаючи в останньому випадку тільки один його аспект, наприклад, інтерфейси. Будь-яка знайдена аномалія повинна документуватися, а інформація передаватися лідерові інспекції. У процесі інспекції лідер керує сесією і перевіряє, що усі підготувалися до інспекції. Загальним інструментом, що використовують при інспекції, є перевірочний листок (checklist), що містить аномалії і питання, пов'язані з аспектами, що викликають інтерес. Результуючий листок часто класифікує аномалії і оцінюється командою з точки зору його завершеності і точності. Рішення про завершення інспекції приймається відповідно до одного з трьох критеріїв:

1. Прийняття з відсутністю або малою необхідністю переробки.

2. Прийняття з перевіркою перероблених фрагментів.

3. Необхідність повторної інспекції.