2. Жанровий спектр збірки «Дзвін».

Третя поетична збірка Пантелеймона Куліша — «Дзвін» — вийшла у 1893 р. У цій збірці продовжені ідеї та мотиви віршів «Хуторної поезії». У поезіях «Піонер», «До кобзи та до музи», «Поетові», «Муза» та інших дуже виразно звучить тема митця і ролі поета. Вірші сповнені оптимізмом, передчуттям прийдешніх змін на краще, почуттям власного громадянського обов'язку,- любові до Батьківщини, до рідної мови та українського народу. До збірки також увійшла інтимна лірика поета. Це в основному вірші, які П. Куліш присвятив дружині, Олександрі Білозерській: «Дивлюсь на срібний волос твій, кохана», «Дума про найвищий дар» та ін. Вірші інтимної лірики позначені великою силою почуття, щирістю, схвильованістю, сумом за минулими роками.

3.«Народні_оповідання» Упродовж 1856-1857 років Марко Вовчок написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і надіслала їх у Петербург Пантелеймонові Кулішеві. І вже у грудні 1857 року світ побачила невеличка книжечка під назвою «Народні оповідання», підписана ім'ям Марко Вовчок. До збірки увійшли 11 оповідань: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панськаволя» (пізніше — «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, ляше!», «МаксимТримач», « Данило Гурч». Оповідання «Чари» не увійшло до збірки, бо не відповідало реалістичному характеру інших оповідань. У1858-1859 pp. ці оповідання авторка переклала російською мовою і надрукувала у журналі«Русскийвестник». «Народні оповідання» були спрямовані проти кріпосницького ладу, продовжували в прозі ту боротьбу, яку розгорнув у поезії Т. Шевченко. Ці оповідання стали новим літературним явищем у тогочасній українській прозі. Письменниця знаходила свої власні шляхи у відборі, узагальненні, у формі викладу, в особливостях композиції, прийомах творення образів. Однією з центральних тем «Народних оповідань» є життя кріпаків, зокрема доля жінки-кріпачки.«Народні оповідання» написані у формі розповіді від першої особи чи від імені близьких до героїв людей. Правдиві історії з життя народу розповідаються щиро і просто. Для героїв творів Марка Вовчка основною характерною рисою є прагнення до волі. В оповіданні «Викуп» таким показаний кріпак Яків, який за будь-яку ціну прагне стати вільним, а в оповіданні «Максим Тримач» — старий козак Максим, який не погоджується на одруження своєї доньки Катрі з наймитом Семеном. У селянстві письменниця вбачає основну рушійну силу громадського життя, підкреслюючи, що звільнення кріпаків залежить від них самих. У своїх творах Марко Вовчок показує, до яких фатальних наслідків може призвести насилля, навіть викликане добрими намірами, наприклад, насилля батьків над доньками, яким вони зичать добра, віддаючи за багатих нелюбів. Виною такого насилля письменниця вважає жадобу грошей, яка з'явилася у селянина через безправність і постійне пригноблення. В образах своїх позитивних персонажів письменниця втілила характерні риси українського народу, створила яскраві національні типи старого козака, матері, дівчини, юнака. «Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.