2.Романтична повість о. Стороженка «Марко Проклятий». Освоєння традиції західноєвропейського готичного роману.

Метою письменника було відшукати, зібрати й систематизувати легенду та відкрити на її основі варіант нового міфу.

На власне фольклорні джерела мотиву мандрівки у творі вказує і мета мандрів. Отже,можна стверджувати, що у повісті поєднано мотиви, х-терні саме для української фольклорної ленегди про великого грішника.

Повісті "Марко Проклятий" автор дав жанрове визначення: "Поэма на малороссийском языке из преданий и поверий запорожской старины".

Перші 4 розділи повісті є літературною інтерпретацією фольклорних легенд про вбивцю і Крім того, образ Марка Проклятого створений за традиціями готичного роману як образ людини з сильним, імпульсивним характером, з некерованими амбіціями і пристрастями. Однак роман О. Стороженка має й свої особливості, бо написаний у руслі національної традиції. Мабуть, тому створена готикою цілісна картина світу ввібрала у себе нотки сміхової культури. Таким чином, "Марко Проклятий" – це не класичний чорний роман, що повинен викликати страх. На відміну од творів Ч. Метьюріна, М. Льюїса, в романі О. Стороженка змальовано лише декілька моторошних епізодів. Але, порівнюючи його, наприклад, із відомим романом "Замок Оранто" Г. Уолпла, переконуємося, що в "Маркові Проклятому" закладений глибокий дидактичний зміст. Адже в романі Г. Уолпла персонажі – маріонетки, які бояться, коли цього хоче автор. Вони нічому не вчать і не навіюють страх. На противагу їм, персонажі у творі "Марко Проклятий" викликають страх, повагу, огиду, нерозуміння. Вони думають, приймають рішення та діють самостійно, хоча іноді їх переслідує фатум – неможливість змінити визначеного Вищою Силою. У Стороженковому творі відсутній також основний готичний символ – собор як утілення не лише духу лицарських часів, а й важливої системи цінностей, підсвідомих пристрастей, некерованих бажань та інстинктів. Воднораз там присутня "філософія зла", що розглядається як метафізичний первень. Адже без неї не могла існувати рівновага, гармонія всесвіту. Таким чином, людина всього лише пішак у вічній боротьбі добра і зла. Разом із тим тема "жахів" у цьому творі переосмислюється у бурлескно-травестійній тональності (Марко у пеклі). І хоча картини страху, на перший погляд, мають зворотний, комічний ефект, більшість із них найчастіше несе у собі виховне дидактичне призначення. Напевне, тому готичний роман в українській літературі розвинувся у формі "химерного" роману, з різними химерами, чортівнею, козацькими пригодами.

3. Оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач».

Тема: Зображення життя українського народу в часи панування на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Гримача.

Ідея: Возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.

Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».

Жанр: Оповідання з елементами романтизму.

Проблематика:

• батьки і діти;

• соціальна нерівність — перешкода до повноцінного життя і врешті-решт — самогубство;

• у чому щастя людини.

Композиція.

Експозиція: «…се діялось,— давно колись, як панувала на Вкраїні удвійзі Польща і Московщина».

Зав’язка: Кохання Катрі до Семена; вирушення козака у похід.

Кульмінація: Через смерть коханого Катря чинить самогубство (топиться у Дніпрі).

Розв’язка: Сум і страждання М. Гримача через втрату старшої дочки.