Білет 12. 1.Аналіз «Сон»(Гори мої, високії). “СОН (Гори мої високії)” — лірична поема історіософського змісту, написана орієнтовно між кінцем червня — груднем 1847, в Орській фортеці.

Тема: зображення краси природи та суворих реалій дійсності.

Ідея: засудження тих, що «занапастили Божий рай», себто Україну.

Жанр: твір становить суто індивідуальний шевченківський жанровий різновид великої ліричної форми, в якому синтезовано елегію, інвективу, ліричний опис (портрет, пейзаж), молитву.

Сюжет побудований на мотиві сну.

Композиція: Твір поділяється на три частини.

• У першій скорбота ліричного героя спричинена усвідомленням тяжкого контрасту краси природи й злиденного животіння в цьому раю міщан і селян — нащадків колись вільних козаків. Звинувачення гір у тому, що “все пішло царям на грище”, але, схаменувшись, благає у них прощення й за національну зраду картає «гетьманів»

• Друга частина твору містить символічний пейзаж усієї Гетьманщини, портрет козака, його монолог-медитацію громадянського змісту, вечірній пейзаж (який символізує також вечір життя старого звитяжця), його молитву та ліричний вилив — мрію про те, щоб закінчити життя “на Дніпрових горах”.

• Завершення життєвого шляху старого козака — об’єктивована мрія самого ліричного героя-автора, хоче виблагати собі таку ж долю бодай в кінці життя.

Образи:

• Старий козак, свідок Руїни та учасник тогочасних подій. Він є духовним двійником автора, виразником його погляду на історію України.

• Ліричний герой – поет, сам Шевченко.

2. Ідея державності в «Чорній раді».

Роман "Чорна рада" - перший в українській літературі історичний роман. В основу твору покладено справжні історичні події. Він грунтується на подіях так званої Руїни, доби після смерті Б. Хмельницького, коли Україну роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й привели до "Чорної ради" 1663 року. У творі автор показує козацьку старшину, яка виступає втіленням державної мудрості, патріотизму, історичної справедливості. В образі наказного гетьмана та його прибічників і однодумців письменник висловлює свої погляди на історичне минуле України, на стосунки між старшиною і козацькою масою, міщанами і селянами. Виключно позитивним образом є образ Хмельницького, він визначний народний вождь, який намагався з"єднати все в одну державу, в єдину, сильну, непереможну, А от запорізькі козаки, збірний образ Запорожжя мають у Куліша неоднозначне трактування . З одного боку, "на Запорожжі воля ніколи не вмирала", там рівність шанувалася, а тому "Запорожжя перше було гніздом лицарства козацького, а тепер виводить тілько хижих вовків та лисиць", "запорожці -"вражі сини", "прокляті сіромахи", "розбишаки", які, "аби не робити діла на господарстві", йшли на Запоріжжя, щоб п"янствувати, а не лицаювати". М. Костомаров писав, що "Чорна Рада" однаковою мірою відзначає "й могущество й слабость духовной жизни народа". Наш народ із прагненням національної незалежності лише на дуже короткий час все те мав. Можливо винні в тому не тільки "зліїї вороженьки", а й такі риси народного єства, яких варто було б позбутися? Шукаючи відповідь на питання, яка суспільна сила зможе стати образом політичної свободи й громадянського миру в Україні, П. Куліш навертає свій погляд до козацької старшини. Але попри всі свої симпатії, письменник-реаліст, правдиво змальовує ненаситну жадобу збагачення, боротьбу за гетьманську булаву, шляхетську-старшинську верхівку, як верства породжує нове панство, представником якого у романі постає Гвинтовка. Тому "Чорна рада" закінчується авторськими настановами жити християнськими чеснотами, очищати свою душу від скверни й земних гріхів, шукати гармонію в собі, бо все інше -марнославне, суєтне. І якщо ми хочемо перемогти нам треба бути разом, бути усім за одно. Тоді ніяка сила не здолає нас.

3. Головний мотив твору «Варіація первої Давидової псальми». Хто автор ?

Куліш.

Гол.мотив-

Білет №13 1. Викриття феодально-кріпосницького роду у «Княжній», «П.С.», «Царі»Турбувало і мучило Шевченка страждання уярмленого рідного народу.

Княжна́ — соціально-побутова поема видатного українського поета Тараса Шевченка, датована з 22 червня 1847 р. до 11 травня 1848 р., орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 р., Орська фортеця.

Героїня поеми «Княжна» — це українська Беатріче Ченчі, трагічна жертва кровомісного злочину батька.

Викриття панства, царизму, псевдопатріотизму звучить тут. Найбільш іронічним викриттям раю в українському селі сповнена поема “Княжна”. Князь-поміщик гуляє в палатах, а “голод стогне на селі”, та пани раді голоду, бо він обернеться більшими прибутками. Поет подає аморальну, безглузду, ненормальну картину, адже тільки через неврожай “себе покаже хуторянин у Парижі” – на нещасті людей “вийде в Європу” поміщик, якого славословлять п’яниці. Цей “патріот, убогих брат” “дочку й теличку однімає у мужика”, проте ніхто його не осуджує, всі славословлять. Така реальність.

У вірші «П. С.» (1848) Шевченко малює скупий, але виразний портрет новітнього українського пана, «годованого кабана», «презавзятого патріота»

Портрет такий виразний, образ такий суспільне вагомий, що його можна мати за самодостатнє художнє відкриття.

В сатирі «Царі» («Старенька сестро Аполлона...») він розвінчує «святих царів» — можновладних тиранів різних часів, показує їх ницість, деспотизм, свавілля, розбещеність. Сатиричне вістря твору спрямоване також проти релігії, яка канонізувала цих найжорстокіших тиранів як «святих», називала всіх царів «помазаниками божими», намагаючись переконати віруючих, що влада царям дана від самого бога. Тому висновок, який випливає з сатиричної розповіді про «святих царів», стає закликом до революційного знищення царів, будь-якої монархічної влади: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських...».