159 Як законодавчо в Україні передбачено розвиток товарно-грошових відносин в інформаційній діяльності.

Стаття 13. Науково-технічна інформація як об'єкт товарних відносин

Інформаційна продукція та послуги органів науково-технічної інформації, а також підприємств, установ, організацій, окремих громадян, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством. Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених цим Законом

Iнформацiя як товар

Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйнi послуги громадян i юридичних осiб, якi займаються iнформацiйною дiяльнiстю, можуть бути об'єктами товарних вiдносин, що регулюються чинним цивiльним та iншим законодавством.

Цiни i цiноутворення на iнформацiйну продукцiю та iнформацiйнi послуги встановлюються договорами, за винятком випадкiв, передбачених Законом.

Стаття 40. Iнформацiйна продукцiя

Iнформацiйна продукцiя - це матерiалiзований результат iнформацiйної дiяльностi, призначений для задоволення iнформацiйних потреб громадян, державних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй.

Стаття 41. Iнформацiйна послуга

Iнформацiйна послуга - це здiйснення у визначенiй законом формi iнформацiйної дiяльностi по доведенню iнформацiйної продукцiї до споживачiв з метою задоволення їх iнформацiйних потреб.

160 Які головні напрямки державної інформаційної політики в Україні.

Стаття 6. Державна iнформацiйна полiтика

Державна iнформацiйна полiтика - це сукупнiсть основних напрямiв i способiв дiяльностi держави по одержанню, використанню, поширенню та зберiганню iнформацiї.

Головними напрямами i способами державної iнформацiйної полiтики є:

• забезпечення доступу громадян до iнформацiї;

• створення нацiональних систем i мереж iнформацiї;

• змiцнення матерiально-технiчних, фiнансових, органiзацiйних, правових i наукових основ iнформацiйної дiяльностi

• забезпечення ефективного використання iнформацiї;

• сприяння постiйному оновленню, збагаченню та зберiганню нацiональних iнформацiйних ресурсiв;

• створення загальної системи охорони iнформацiї;

• сприяння мiжнародному спiвробiтництву в галузi iнформацiї i гарантування iнформацiйного суверенiтету України.

Державну iнформацiйну полiтику розробляють i здiйснюють органи державної влади загальної компетенцiї, а також вiдповiднi органи спецiальної компетенцiї.

161.(Освальд) Призначення засвідчувального центру та центрального засвідчувального органу згідно Закону України „Про електронний цифровий підпис”.

Стаття 10. Засвідчувальний центр

Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги електронного цифрового підпису цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям.

Інші державні органи за необхідності, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, визначають свої засвідчу вальні центри, призначені для виконання функцій, зазначених у частині першій цієї статті.

Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів сертифікації ключів, зазначених у частині першій цієї статті, має ті ж функції і повноваження, що й центральний засвідчу вальний орган стосовно центрів сертифікації ключів.

Засвідчувальний центр відповідає вимогам, встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.

Засвідчувальний центр реєструється, засвідчує свій відкритий ключ і акредитується у центральному засвідчувальному органі.

Положення про засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Центральний засвідчувальний орган

Центральний засвідчувальний орган визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний засвідчувальний орган:

• формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчу вальним центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог статті 6 цього Закону;

• блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених цим Законом;

• веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

• веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації;

• забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали;

• зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

• надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов'язаних з використанням електронного цифрового підпису.

Центральний засвідчувальний орган відповідає вимогам, встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.

Положення про центральний засвідчувальний орган затверджується Кабінетом Міністрів України.