42. Мікрокомп’ютери.

На основі великих і надвеликих інтегральних мікросхем були створені процесори – спрощений варіант великих ЕОМ і мінікомп’ютерів. Через малі розміри й обмежені можливості ці процесори назвали мікропроцесорами. Комп’ютери з використанням мікропроцесорів, що мають невеликі розміри й обмежені можливості, були названі мікрокомп’ютерами.

Малі розміри мікропроцесорів, їх низька вартість і висока надійність дозволяють створювати на їх основі не тільки мікрокомп’ютери, але й різноманітні керувальні пристрої, що вбудовуються безпосередньо в машини, прилади, устаткування і технологічні процеси, зокрема в окремі компоненти комп’ютера.

За розрядністю, швидкодією і набором команд мікропроцесори наближаються, а інколи і перевищують процесори великих ЕОМ та мінікомп’ютерів. Згодом вони мали такі самі можливості, що й процесори цих класів комп’ютерів. Швидкість обміну із зовнішніми пристроями і максимально допустима кількість підключених зовнішніх пристроїв різко збільшилися завдяки використанню нових стандартів на системні шини та інтерфейси із зовнішніми пристроями.

Це привело до появи нового типу мікрокомп’ютерів, що зайняли місце великих ЕОМ і мінікомп’ютерів. Їх назвали серверами, оскільки вони мали обслуговувати велику кількість користувачів у комп’ютерних мережах. Інші мікрокомп’ютери були названі персональними комп’ютерами, оскільки за одним таким ПК, на відміну від великих ЕОМ і мінікомп’ютерів, одночасно може працювати тільки один користувач(хоча сучасні програмні засоби дозволяють забезпечити багатокористувацький режим роботи, а апаратні засоби сучасних мікрокомп’ютерів, а також швидкодія процесора і портів введення – виведення – підключати до комп’ютера додатні термінали.

43-46. Схеми числення. Форми представлення чисел в комп’ютерах. Алгебра логіки. Зв'язок між алгеброю логіки і двійковим кодуванням.

Сукупність прийомів та правил найменування й позначення чисел називається системою числення. Звичайною для нас і загальноприйнятою є позиційна десяткова система числення. Як умовні знаки для запису чисел вживаються цифри.

Система числення, в якій значення кожної цифри в довільному місці послідовності цифр, яка означає запис числа, не змінюється, називається непозиційною. Система числення, в якій значення кожної цифри залежить від місця в послідовності цифр у записі числа, називається позиційною.

Щоб визначити число, недостатньо знати тип і алфавіт системи числення. Для цього необхідно ще додати правила, які дають змогу за значеннями цифр встановити значення числа.

Найпростішим способом запису натурального числа є зображення його за допомогою відповідної кількості паличок або рисочок. Таким способом можна користуватися для невеликих чисел.

Наступним кроком було винайдення спеціальних символів (цифр). У непозиційній системі кожен знак у запису незалежно від місця означає одне й те саме число. Добре відомим прикладом непозиційної системи числення є римська система, в якій роль цифр відіграють букви алфавіту: І - один, V - п'ять, Х - десять, С - сто, Z - п'ятдесят, D -п'ятсот, М - тисяча. Наприклад, 324 = СССХХІV. У непозиційній системі числення незручно й складно виконувати арифметичні операції.