- •Тема VII. Система управління освітою
- •Управління державною системою освіти в Україні
- •Управління освітніми закладами
- •Управління освітнім процесом
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема viiі. Головні суб'єкти освітнього процесу у вищій школі: соціальна характеристика
- •Сутнісні характеристики сучасного українського студентства
- •Висновки
- •Кадровий потенціал системи освіти
- •Процентне співвідношення викладачів в системах формальної освіти всього світу по рівнях освіти – 1980 і 2009 рр.
- •Частка країн оеср, що працюють у державному і приватному секторах освіти, в загальній чисельності зайнятого населення (%)
- •Частка жінок серед викладацького корпусу в країнах оеср і їх розподіл по рівнях освітніх установ (%)
- •Число учнів на одного вчителя в початковій і середній школі по регіонах 1995–2005 рр.
- •Співвідношення «учні – викладачі» по рівнях освіти в державному і приватному секторах освіти
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема IX. Самоосвіта як соціальна проблема
- •Методологічні підходи до вивчення самоосвіти
- •Трансформація характеру самоосвіти в інформаційному суспільстві
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема х. Виховна робота в системі освіти
- •Визначення поняття «виховання»
- •Воспитание как социальный феномен
- •Виховання як соціальний феномен
- •Система виховання у навчальному закладі
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема XI. Реформування освіти як провідна тенденція її розвитку в ххi столітті
- •Основні детермінанти здійснення освітніх реформ
- •Цілі і завдання реформування сучасної освіти
- •Реформи освіти в Україні: основні напрями і результати
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема хii. Безперервна освіта як головний принцип функціонування освітніх систем у ххi столітті
- •Соціокультурні детермінанти і сутність безперервної освіти як нової освітньої парадигми
- •Основні тенденції розвитку сучасних освітніх систем
- •Запровадження ідеї освіти впродовж усього життя в освітні практики: зарубіжний і український досвід
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
- •Тема xiiі. Соціальні ризики у сфері освіти
- •Ризик меркантилізації та прагматизацїї сучасної освіти
- •Ризик професійної незатребуваності молоді і стратегія гнучкої спеціалізації
- •Ризик «рефеодалізації» сучасної системи освіти
- •Інноваційні ризики у сфері освіти
- •Висновки
- •Список рекомендованої літератури
- •Питання для самоконтролю
- •Теми реферативних повідомлень
Частка жінок серед викладацького корпусу в країнах оеср і їх розподіл по рівнях освітніх установ (%)
Регіони і країни |
Повністю зайняті викладачі |
Частково зайняті викладачі |
|||||
Початкова і середня освіта першого ступеня |
Середня освіта другого ступеня |
Вища освіта |
Початкова і середня освіта першого ступеня |
Середня освіта другого ступеня |
Вища освіта |
||
Північна Америка |
|||||||
Канада |
– |
65 |
31 |
– |
87 |
35 |
|
США |
78 |
50 |
33 |
79 |
58 |
47 |
|
Тихоокеанський регіон |
|||||||
Японія |
51 |
24 |
19 |
49 |
42 |
24 |
|
Республіка Корея |
56 |
25 |
27 |
– |
55 |
15 |
|
Нова Зеландія |
69 |
48 |
35 |
88 |
67 |
52 |
|
Європейський Союз |
|||||||
Австрія |
72 |
49 |
23 |
– |
– |
27 |
|
Бельгія (Фл.) |
67 |
44 |
31 |
86 |
71 |
38 |
|
Данія |
58 |
45 |
30 |
60 |
45 |
31 |
|
Фінляндія |
68 |
– |
– |
80 |
– |
– |
|
Франція |
– |
– |
31 |
– |
– |
31 |
|
Німеччина |
52 |
24 |
22 |
85 |
61 |
35 |
|
Греція |
58 |
46 |
33 |
– |
– |
– |
|
Ірландя |
– |
– |
25 |
– |
– |
37 |
|
Італія |
84 |
55 |
32 |
– |
– |
– |
|
Іспанія |
66 |
48 |
32 |
– |
48 |
32 |
|
Швеція |
73 |
42 |
– |
70 |
53 |
– |
|
Великобританія |
70 |
– |
25 |
86 |
– |
48 |
|
Інші країни ОЕСР |
|||||||
Угорщина |
84 |
55 |
36 |
84 |
52 |
– |
|
Норвегія |
58 |
32 |
– |
81 |
59 |
– |
|
Швейцарія |
41 |
– |
– |
74 |
– |
– |
|
Турція |
43 |
40 |
33 |
– |
– |
– |
|
Среднє по країнах ОЕСР |
64 |
43 |
29 |
77 |
58 |
35 |
|
Відсоток вчителів жіночої статі значно варіюється по регіонах світу, але відчутно зростає у всіх регіонах. У менш розвинених регіонах цьому, ймовірно, сприяло збільшення числа дівчат у навчальних закладах. Проте жінки все ще недостатньо представлені в керівництві освітою і на керівних посадах. Ця тенденція достатньо яскраво виявляється і в Україні.
Склад викладацького корпусу в світі міняється у віковому відношенні. Викладачі в менш розвинених регіонах миру зазвичай молодше, ніж їх колеги в розвиненіших регіонах.
Склад викладацького корпусу в світі трансформується і в плані характеру і рівня освіти вчителів. У Рекомендаціях ЮНЕСКО про положення вчителів вказано, що мінімальним рівнем освіти для майбутніх вчителів початкової школи повинна бути закінчена середня освіта і що вони повинні отримувати на додаток до цього педагогічну підготовку. Більшість промислових країн пішли ще далі і вимагають, щоб всі викладачі початкових і середніх шкіл мали університетський диплом або еквівалентну освіту. У цьому відношенні положення в Україні є достатньо благополучним.
Найважливішим показником розвитку системи освіти є співвідношення учнів і викладачів на різних рівнях освіти. Хоча навчальні заклади в багатьох країнах розширюють використання комп'ютерів та інших освітніх технологій, викладачі до цих пір залишаються найбільш важливим ресурсом у навчанні. Тому співвідношення «учні – викладачі» є важливим індикатором об'єму ресурсів, які виділяються країнами на освіту. Оскільки зміряти якість освіти украй складно, для цього часто використовуються кількісні показники, зокрема співвідношення «учні – викладачі».
В умовах зростаючого браку фінансових ресурсів, що виділяються на освіту, багато країн при ухваленні рішень про фінансування освіти розглядають різні варіанти вибору альтернатив їх реалізації, які можуть забезпечити економію фінансових ресурсів, не знижуючи при цьому якості навчання.
Це досягається шляхом оптимального вибору альтернативних індикаторів, що впливають на рівень заробітної плати, а саме: співвідношенням учнів і викладачів, наповнюваністю навчальних класів, навантаженням викладацького складу, навчальним навантаженням учнів і т. п. Наприклад, менше співвідношення «учні – викладацький персонал» може бути зіставлене з вищою заробітною платою і більшою наповнюваністю навчальних класів, великими інвестиціями в педагогічні технології або ширшим використанням помічників викладачів або парапрофесіоналів, чия заробітна плата часто значно нижча за заробітну плату викладачів. З іншого боку, слід враховувати, що у міру збільшення числа дітей, які відвідують школу із спеціальними освітніми цілями, збільшення спеціалізованого персоналу і розширення підтримуючих послуг може обмежити ресурси, які могли б бути використані для зниження співвідношення що «учні – викладачі».
Співвідношення «учні – викладачі» в початковій і середній освіті в різних країнах різне, відмінності тут вельми значні, особливо в початкових школах (див. табл. 3).
Таблиця 3
