Висновки

1. Соціальні трансформації, обумовлені переходом до інформаційного суспільства, актуалізують проблему становлення нової парадигми освіти, що характеризується перерозподілом акцентів з освітньої діяльності на самоосвітню. Це привело до розгляду самоосвіти як соціального феномена, що має велике значення як для суспільства в цілому, так і для особи і окремих соціальних груп, спільнот.

2. Дослідження самоосвіти як соціального феномена дозволило виділити відповідні сучасному розумінню її сутнісні характеристики: як виду вільної, творчої діяльності; позаінституціональної діяльності; компоненту освіти, інституційної діяльності; виду безперервної освіти; способу самоконструювання особистості.

3. З соціологічної точки зору, самоосвітню діяльність слід усвідомлювати як проблему загальносоціального рівня, як формулу стійкого розвитку соціальної системи. Процес самоосвіти повинен розгортатися шляхом вирішення ряду суперечностей, що характеризують нинішній стан суспільства, тенденції і перспективи його розвитку (глобалізація і антиглобалізація, інтелектуальний перерозподіл світу, перерозподіл між сферами знань і сферами практики тощо).

4. Проникнення нових інформаційних технологій у життя суспільства, соціальних груп та індивідів веде до того, що стихійно протікаючі самоосвітні процеси отримають більш усвідомлені і раціонально організовані форми, а самоосвіта як творча складова діяльності людини поступово займатиме пріоритетні позиції.

5. У сучасних умовах виникає потреба глибшого осмислення і соціологічного бачення ролі самоосвіти в житті суспільства і особи. Потребують наукового аналізу і розробки технології і методики самоосвіти, виявлення особистісного потенціалу самоосвітньої активності, особливостей самоосвітньої діяльності у вікових і професійних групах в умовах соціальних трансформацій. Міждисциплінарний підхід дозволить реалізувати теоретико-методологічні переваги кожної з галузей соціологічного знання у вивченні різних аспектів самоосвіти.

Список рекомендованої літератури

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук Укр. ; гол. ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Зборовский Г. Е. Образование как ресурс информационного общества / Г. Е. Зборовский, Е. А. Шуклина // Социол. исслед. – 2005. – № 7. – С. 107–113.

3. Ильин Г. Образование в наши дни/ Г. Ильин // Alma mater. – 2004.– № 6. – С. 12–15.

4. Кулик Є. Дидактична характеристика процесу самоосвіти / Є. Кулик // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 102–107.

5. Лозовой В. О. Саморозвиток особистості у філософській рефлексії та соціальній практиці: Монографія/ В. О. Лозовой, Л. М. Сідак – Х. : Право, 2006. – 254 с.

6. Махмудова Д. Ф. Самосовершенствование как мультидисциплинарная проблема / Д. Ф. Махмудова // Высш. образование сегодня. – 2008. – № 6. – С. 71–74.

7. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 т. : [учеб.-метод. пособие]. – Т. 2. – М. : НИИ школ. технологий : Нар. образование, 2006. – 816 с.

8. Социология образования : учеб. пособие для вузов / отв. ред.: А. М. Осипов, В. В. Тумалев. – Ростов н/Д. : Феникс, 2005. – 319 с.

9. Шуклина Е. А. Вопросы методики социологического исследования самообразования / Е. А. Шуклина // Социол. исслед. – 2000. – № 10. – С. 109–118.

10. Шуклина  Е. А. Теоретико-методологические основания социологического изучения самообразования / Е. А. Шуклина // Социол. исслед. – 2000. – № 6. – С. 29–39.