Об’єкт соціології освіти

Об’єктом соціології освіти служать система освіти та інформація про неї. Таке визначення вважається загальноприйнятим, проте при його розгортанні виникає проблема розкриття структури самого об’єкта.

Освіта є соціальною підсистемою, що має свою структуру. В якості її основних елементів можна виділити навчально-виховні установи як соціальні організації, соціальні спільноти (педагоги і учні, студенти), навчальний процес як вид соціокультурної діяльності. У зв’язку з цим у методологічному плані важливо показати, що об’єктом освіти виступає вся сфера освіти як соціальне явище, а саме: люди, їх об’єднання і організації у системі освіти, де відбувається функціонування процесів освіти, діють певні суб’єкти у формі різноманітних навчальних занять, де в ході таких занять складаються певні системи взаємовідношення людей.

Система освіти включає ряд ланок: систему дошкільного виховання, загальноосвітню школу, професійно-технічну освіту, середню спеціальну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, систему підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, освіту за інтересами.

Таким чином, об’єктом вивчення є освіта з позицій її соціальної природи.

Перш за все, таким об’єктом виступає система формальної освіти, що ототожнюється з процесом освіти в цілому, оскільки освітнім установам належить у ній вирішальна роль. Термін «формальна освіта» має на увазі:

– по-перше, існування в суспільстві спеціальних установ і організацій (шкіл, училищ, технікумів, ВНЗ, інститутів підвищення кваліфікації та ін.), що здійснюють процес навчання;

– по-друге, втілення у політиці, що проводиться державою, в області утворення пануючих у суспільстві культурних стандартів, ідеалів і політичних установок.

Пануюча у суспільстві система освіти підкоряється офіційно визначеному зразку, який ніби «задає» об’єм отримуваних знань, орієнтує на вироблення навичок і дій, які повинні відповідати:

а) нормативному канону особи (громадянина), прийнятому у даному суспільстві;

б) нормативним вимогам виконання поширених у даному суспільстві соціальних ролей.

Під «неформальною освітою» розуміється несистематизоване навчання індивіда знанням і навичкам, які він стихійно освоює у процесі спілкування з навколишнім соціальним середовищем (друзями, однолітками), або шляхом індивідуального залучення до культурних цінностей, засвоєння інформації з газет, радіо, телебачення, Інтернету і т. д. Неформальна освіта також є важливою складовою частиною соціалізації індивіда, допомагає йому освоювати нові соціальні ролі, сприяє духовному розвитку, але по відношенню до системи формальної освіти у сучасному суспільстві вона відіграє допоміжну роль.

У ході нарощування знань в рамках наук про освіту поступово викристалізовувалися уявлення про освіту як про складний соціальний феномен у сукупності всіх її соціальних характеристик: це вид соціальних відносин, соціальний інститут, соціальна організація, соціальний процес і соціальна система. Її основними характеристиками є наступні:

√ освіта – це соціокультурний феномен: цілі і завдання її визначаються суспільством і одночасно освіта виступає важливим чинником суспільного розвитку, є компонентом культури;

√ освіта – це відкрита, гнучка і цілісна система спадкоємних освітніх програм, державних стандартів, освітніх установ і органів управління;

√ освіта – це цілеспрямований і неперервний процес і результат розвитку особи шляхом науково організованого навчання, виховання і самоосвіти;

√ освіта – це досягнутий громадянином певний ценз, який підтверджується відповідним документом.

Основними змістовними аспектами поняття «освіта» є наступні:

• освіта як цінність – цінність освіти полягає в єдності особистої, державної та суспільної складових;

• освіта як система (інститут) – освіта як система включає різні за рівнем і профілем державні і недержавні навчально-виховні організації та заклади, дошкільні і позашкільні установи, різні форми самоосвіти та інші ланки соціальної системи суспільства. Основними функціями суспільства як системи є: передача підростаючому поколінню накопичених людством знань; участь у процесах соціалізації особи, забезпечення спадкоємності соціального досвіду; засвоєння цінності людської культури; вплив на соціальну мобільність і формування соціально-професійної структури суспільства;

• освіта як процес – в освіті як процесі передачі і засвоєння знань, умінь і навичок і формування всебічно розвиненої особистості виділяють два взаємозв’язані структурні компоненти: процес навчання і процес виховання;

• освіта як результат – освіта як результат оцінюється на індивідуально-особовому і суспільно-державному рівнях. На індивідуально-особовому рівні її результат обумовлюється досягненням особою, що навчається, визначених державою освітніх рівнів (освітніх цензів) і засвідченням цього відповідним документом.

Отже, об’єкт соціології освіти складає сфера освіти, тобто те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти. У цьому середовищі діють певні суб’єкти у формі різноманітних навчальних занять, складається система взаємин людей, їх інституціональна і неінституціональна [2, с. 17].