Висновки

1. Соціально-економічні функції освіти на початку ХХI століття кардинально змінилися, і процес продовжує розвиватися достатньо динамічно. Освіта сьогодні покликана формувати інтелектуальний і кадровий потенціал суспільства, прагнути до забезпечення соціальних потреб особи і суспільства. Змінилися цілі, методи, суб’єкти освітнього процесу (особливо післясереднього). Відчутно змінилося середовище, в якому формується і розвивається освіта, у зв’язку з чим з’явилася така важлива функція, як забезпечення національної безпеки. Рівень розвитку людських ресурсів став ключовим у визначенні перспектив розвитку сучасного суспільства. Освіта зберегла своє значення як один із провідних каналів соціальної мобільності, хоча можливості, швидкість та інші параметри цього процесу помітно видозмінилися.

2.. Культуротворча функція освіти завжди була високозначущою, в сучасних умовах її роль зростає у багато разів. Освіта покликана зберегти у людині людське, збагатити її всім тим дивовижним духовним багатством, яке накопичило людство. Освіта – не єдиний інститут, що формує, зберігає і транслює духовність, але вона є провідною серед інших інститутів, таких як література, театр тощо.

3. Вища школа, враховуючи її соціальну роль і функції, здатність здійснювати діалог культур і справді транснаціональні масштаби, має унікальні можливості, адже освіта перестала бути сферою послуг, вона перетворилася на спосіб формування майбутнього людства. У ХХI столітті попит на вищу освіту досягне безпрецедентного рівня і диверсифікації разом зі все великим усвідомленням її вирішального значення для соціально-економічного, соціально-політичного і культурного розвитку.

4. Вища освіта, історія якої налічує декілька сторіч, продемонструвала свою життєздатність і здібність до постійного оновлення і зміни, сприяння перетворенням і прогресу суспільства. Масштабність і темпи трансформацій є такими, що суспільство все у більшій мірі потребує знань, базується на них. Тому вища освіта і наукові дослідження виступають у якості найважливіших компонентів соціально-економічного і екологічно стійкого розвитку індивіда, співтовариств і націй. У зв’язку з цим перед вищою освітою встають грандіозні завдання, що вимагають її найрадикальнішого реформування і оновлення, яким вона ще ніколи не підлягала, з тим, щоб наше суспільство, могло вийти за рамки чистих економічних міркувань і сприйняти біль глибокі і суттєві аспекти моральності і духовності.

5. Проблеми, з якими стикається вища освіта, перестають бути локальними і при всій специфічності її розвитку в окремих регіонах, набувають загальноцивілізаційного характеру. Істотні трансформації функцій освіти, пов’язані не тільки зі станом того або іншого конкретного суспільного організму (що, втім, теж не можна не враховувати), але і зі зміною цілепокладаючих установок щодо освіти, які диктуються переходом суспільства у постіндустріальну епоху і перетворенням значної частини суспільних процесів у масові, що привело до зміни і самої людини, і соціальних інститутів.