ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..

Тема I. Соціологія освіти: об’єкт, предмет, метод…………………………

Тема II. Становлення і розвиток соціології освіти як галузі

соціологічного знання………………………………………………………….

Тема III. Освіта як соціальний інститут…………………………………….

Тема IV. Соціальні цілі і функції освіти……………………………………..

Тема V. Соціальні принципи функціонування освітніх систем………….

Тема VI. Навчальний заклад як об’єкт соціологічного дослідження……

Тема VII. Система управління освітою……………………………………..

Тема VIIІ. Головні суб’єкти освітнього процесу у вищій школі:

соціальна характеристика………………………………………………….

Тема IX. Самоосвіта як соціальна проблема……………………………..

Тема Х. Виховна робота в системі освіти………………………………….

Тема XI. Реформування освіти як провідна тенденція її розвитку

в ХХI столітті…………………………………………………………………..

Тема ХII. Безперервна освіта як головний принцип функціонування

освітніх систем у ХХI столітті………………………………………………….

Тема xiiі. Соціальні ризики у сфері освіти……………………………….

Тема ХІV. Глобальні проблеми освіти і особливості їх прояву

в Україні. ………………………………………………………………………

Тема XV. Особливості соціологічних досліджень проблем освіти………

Список персоналій……………………………………………………………

Глосарій………………………………………………………………………….

ВСТУП

Сучасний світ, що переживає складні, неоднозначні процеси оновлення, корінним чином міняє підходи до освіти і соціокультурної сфери життєдіяльності у цілому. Це обумовлено переорієнтацією самого суспільного розвитку на вдосконалення людини, її особистісних і культурних якостей.

Для XXI століття стало цілком очевидним, що тільки людина є початком і кінцевою метою будь-якого соціального розвитку. Ці зміни у суспільній свідомості, і відношенні суспільства до освітньої сфери викликали появу нової парадигми освіти, суттю якої є людиноцентризм, всеосяжна гуманізація освітніх процесів.

Основні риси нової парадигми освіти визначені у прийнятій ООН Декларації прав людини, де відмічено, що освіта повинна бути спрямована на загальний розвиток людини, на її постійне вдосконалення. Це принципове положення міститься майже у всіх сучасних зарубіжних програмах розвитку освіти, є воно, природно, і в основоположних документах по розвитку національної системи освіти в Україні, яка функціонує в правовому полі, що ґрунтується на Конституції України, законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про вищу освіту», у Національній доктрині розвитку освіти та ін.

Чим же відрізняється ця нова парадигма освіти, чи можна дати їй яке-небудь універсальне визначення? Якщо проаналізувати основні підходи у сучасній практиці, то таких визначень можна привести множину. Це «уніфікована освіта», «інтегрована освіта», «глобальна освіта» і тому подібне.

Найбільш універсальним визначенням освіти, що відбиває зміни її функцій у сучасному світі, є визначення освіти як «цілісного феномену». Саме такою повинна бути освіта XXI століття – вона базується на вищому синтезі наукового гуманізму, розвитку в особі розуму, творчих здібностей, духу соціальної відповідальності, балансу інтелектуальних, моральних, емоційних і фізіологічних компонентів індивіда.

Вивчення проблем освіти складає предмет дослідження багатьох наук, в першу чергу гуманітарних. Це педагогіка і психологія, історія і філософія, економіка та юриспруденція. Найважливішою сферою дослідження закономірностей розвитку освітнього простору, його методологічною основою виступає соціологія освіти.

Соціологія освіти є спеціальною соціологічною дисципліною, предметом якої виступає система освіти як соціальний інститут і в той же час як особливий вид діяльності і соціальна цінність для особи і суспільства. Іншими словами, соціологію освіти цікавить не тільки суть і структура освітніх інститутів, але і їх взаємини з іншими соціальними підсистемами і з суспільством у цілому.

Звідси неминучість використання в якості методологічних засад соціологічного підходу до освіти не тільки інституціонального, але і позаінституціонального – соціокультурного і соціокомунікативного підходів. Саме з цих методологічних позицій автори запропонованого курсу лекцій з соціології освіти розглядають предмет і метод, сутність, принципи, функції та цілі даної галузі соціологічного знання, її місце і роль у системі гуманітарних наук.

Даний навчальний посібник є другим, виправленим і доповненим виданням, підготовленим для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України. У нього включено декілька нових розділів, нові положення і трактування, що базуються на новітніх нормативних документах.

Структура посібника відповідає програмі навчального курсу і включає, крім методологічних розділів, соціальні характеристики сучасного навчального закладу як об’єкта соціологічного дослідження, аналіз організаційної будови освітніх систем, опис структур і функцій навчальних закладів, їх залежностей від зовнішнього середовища, вивчення систем освіти як об’єктів управління і особливостей суб’єктів освітнього процесу безпосередньо в Україні. Оригінальними є розділи по самоосвіті, по розкриттю глобальних проблем освіти і особливостей їх розв’язання у специфічних умовах України.

По кожній темі студентам запропоновані питання для самоконтролю, теми реферативних повідомлень і списки новітньої наукової та науково-методичної літератури. У кінці навчального посібника дані термінологічний словник і список персоналій. На думку авторів, це сприятиме глибшому засвоєнню курсу, що представляє інтерес не тільки для професійних соціологів, але і для всіх, хто пов’язаний з системою освіти і стурбований перспективами її подальшого розвитку.

Курс лекцій підготовлений колективом авторів Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»: вступ і тема ХIV – д-ром іст. наук, проф. В. І. Астаховою; теми I, V – д-ром соціол. наук, проф. Є. А. Подольською; тема II – канд. іст. наук Т. А. Удовицькою; тема III – канд. філос. наук, доц. І. І. Шеремет; тема IV – д-ром іст. наук, проф. К. В. Астаховою; тема VI – канд. соціол. наук, доц. М. В. Бірюковою; тема VII – канд. соціол. наук, доц. О. Ю. Усік; тема VIII – д-ром іст. наук, проф. К. В. Астаховою і канд. соціол. наук, доц. О. В. Бірченко; тема IХ – канд. соціол. наук, доц. Т. В. Зверко; тема Х – канд. філос. наук, доц. Н. Г. Чибісовою; тема XI – канд. соціол. наук, доц. О. С. Овакімян, тема XII – д-ром іст. н., проф. В. І. Астаховою і канд. соціол. наук, доц. Т. В. Топчій; розділ XIII – канд. філос. наук К. В. Батаєвою; тема XV – д-ром соціол. наук, проф. К. Г. Михайльовою; глосарій і список персоналій підготовлені канд. соціол. наук Д. В. Недогоновим.

Члени авторського колективу – не випадкові люди в освіті та соціології. Кожен з них, крім захисту кандидатської або докторської дисертації з проблем освіти і виховання, впродовж багатьох років вів теоретичну і практичну роботу, направлену на оновлення і вдосконалення української системи освіти, брав безпосередню участь у розробці програми «Освіта. Україна ХХІ століття», Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Закону України «Про освіту» та інших нормативних документів по розвитку української національної освітньої системи, що дозволяє сподіватися на те, що даний навчальний посібник відповідає сучасним вимогам і буде позитивно сприйнятий його користувачами.