Тема 10 : Глобалізація та економічний розвиток. 1 Міжнародна спеціалізація виробництва.

Міжнародна спеціалізація виробництва являє собою форму міжнародного поділу праці, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб'єктами. Тобто відбувається зосередження виробництва одних видів продукції на підприємствах одних країн, а інших видів продукції - на підприємствах інших країн. Міжнародна спеціалізація виробництва досить складна за своєю структурою. У виробничому аспекті можна виділити:

• міжгалузеву міжнародну спеціалізацію;

• внутрішньогалузеву міжнародну спеціалізацію:

• вкутріш.чьофірмову міжнародну спеціалізацію.

Міжнародне виробниче співробітництво розвивається у багатьох галузях, однак є ряд галузей, де таке співробітництво має дуже велике значення для всієї світової економіки.

Так, на розвиток міжнародного співробітництва у сфері енергетики помітно впливає обмеженість паливних ресурсів і їх нерівномірний розподіл між країнами світу

Співробітництво у сфері енергетики, як і в інших областях, привело до створення ряду міжнародних організацій та об'єднань. Найпомітнішими з них є такі організації, як Міжнародне агентство з атомної енергії та Організація країн-експортерів нафти.

Організація країк-експортерів нафти (ОПЕК) була заснована у 1960 році з метою захисту інтересів основних нафтовидобувних країн Азії, Африки і Латинської Америки та координації видобутку та експорту нафти, а також узгодження цін. '•"

До ОПЕК входять Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія.

Розвідані запаси нафти у цих країнах складають приблизно 69% усіх світових запасів. Причому найбільші запаси нафти належать трьом країнам: Саудівській Аравії, Кувейту, Ірану і складають приблизно 43,2% світових запасів, або 62,6% запасів країк-членів ОПЕК.

Вищим органом ОПЕК є конференція країн-учасниць, яка скликається двічі на рік. Рішення на ній приймаються на основі консенсусу. Виконавчим органом ОПЕК є Рада директорів. Кожна країна-учасниця призначає директора на два роки, який затверджується конференцією, безпосередньо роботу по керуванню ОПЕК веде Секретаріат. Штаб-квартира ОПЕК знаходиться у Відні (Австрія).

Деякі розвинуті країни дуже залежать від імпорту нафти, в тому числі із ОПЕК. Зокрема, Японія - на 99,7%; Франція - на 95,8%; ФРН - на 95,4%, США -на 39,4%. Ця залежність стимулює розробку різних програм створення альтернативних джерел енергії, що в свою чергу бентежить ОПЬЖ. Тому країни ОПЕК почали схилятися до консервації власних ресурсів, обмежили видобуток, щоб не втратити частину ринку через високі ціни на нафту.

В останні роки на світовому ринку нафти посилилась роль таких нових експортерів, як Мексика, Великобританія, Норвегія, Єгипет, Росія, Азербайджан, котрі не входять до ОПЕК.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) є міжнародною міжурядовою організацією, яка входить в систему ООН на правах автономного органу. Агентство створено у 1957 році відповідно рішення Генеральної асамблеї ООН і сьогодні налічує більше 130 країн-членів.

Основними завданнями МАГАТЕ с:

1. Розвиток міжнародного співробітництва у сфері мирного використання атому.

2. Запобігання розповсюдженню ядерної зброї та обмеження гонки ядерних озброєнь, контроль за виконанням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

3. Обмін і розповсюдження науково-технічної інформації, допомога в дослідженнях в області атомної енергії та її застосуванні.

4. Підготовка національних кадрів для країн, що розвиваються.

5. Розробка норм і правил забезпечення радіаційної безпеки, підвищення безпеки ядерного устаткування та ядерної енергетики.

6. Створення системи оперативного оголошення й надання допомоги на випадок аварії чи неполадок на атомній електростанції, забезпечення найшвидшого надання взаємодопомоги при виникненні небезпечних ситуацій.

Штаб-квартира МАГАТЕ знаходиться у Відні (Австрія). Керівні органи мають такий склад:

• Генеральна конференція представників усіх держав-членів;

• Рада управляючих;

• Секретаріат, який має. відділи: гарантій, ядерної енергії та безпеки, наукових досліджень та ізотопів, технічного співробітництва, адміністрацій.

На регіональному рівні, свого часу, найвагомішими були Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), створене в 1951 році з метою сприяння і модернізації видобутку вугілля, руди, виплавки металу у країнах Західної Європи, та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом), створене в 1957 році тими ж країнами з метою об'єднання ресурсів атомної енергії, атомної промисловості і науково-технічного потенціалу в області ядерної фізики та енергетики, а також координації національних програм ядерної енергетики. Ці організації послужили основою для створення Європейського Союзу.

Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва, як напрямок міжнародного виробничого співробітництва, полягає в-дослідженні, розвідуванні та видобутку природних ресурсів, які відіграють роль предметів праці у промисловому виробництві.

Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (руди, солі, нафта, вугілля, нерудні ресурси тощо) та сировину штучного походження (синтетичний каучук, пластмаса, штучні волокна, штучні алмази тощо).

Міжнародне співробітництво у сировинній сфері розвивається в таких основних напрямках:

1. Співробітництво на світовому рийку чорних металів.

2. Співробітництво на світовому ринку кольорових металів.

3. Світова кооперація у виробництві хімічної сировини.

4. Співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.

5. Міжнародне співробітництво у виробництві штучних сировинних матеріалів. У сировинному виробництві створювалися міжнародні організації картельного типу експортерів первинних товарів (сировини). Більшість з них існувала недовго, але були й конкурентноспроможні асоціації. До них відносяться ЄОВС, урановий картель. З 1947 року успішно функціонує Міжнародна бокситова асоціація (ІБА), до якої входять: Австралія, Гвінея, Гайана, Ямайка, Сьєра-Леоне, Сурінам, Югославія.

Одночасно, держави, які не входять до подібних об'єднань, ведуть з ними запеклу конкурентну боротьбу.

Міжнародне співробітництво у сфері виробництва готової промислової продукції здійснюється у формі міжнародної спеціалізації та кооперації переробного виробництва на різних рівнях господарювання і координується міжнародними організаціями та іншими міжнародними інститутами. У цій галузі, та співробітництві усе помітну роль відіграють "нові індустріальні" країни. У західних країнах практично немає фірм, які б при виготовленні ЕОМ не використовували мікросхеми з Таїланду, ще більшого ступеню міжнародна кооперація набула в інтегрованій Європі, де немає жодного більш-менш складного електронного механізму, який був би виготовлений повністю з комплектуючих однієї країни.

У сфері міжнародного співробітництва щодо переробного виробництва активно діють різного роду міжнародні інститути, особливо вони поширені в регіонах. При ООН з 1966 року діє спеціалізований заклад з промислового розвитку ЮНІДО, який сприяє, співробітництву країн в даній сфері та індустріалізації країн, що розвиваються.

Згідно статуту даний заклад покликаний вирішувати такі завдання:

1. Вироблення рекомендацій і надання конкретної допомоги країнам у підготовці національних програм індустріалізації з урахуванням ряду чинників - політичних, економічних, соціальних, фінансових, технічних тощо.

2. Посередництво у встановленні контактів між фінансовими, промисловими та урядовими органами промислове розвинених країн з їх партнерами у країнах, що розвиваються.

3. Організація та проведення науково-дослідної роботи з обґрунтуванням промислових проектів, в першу чергу, В переробних галузях.

4. Організація обміну досвідом управління промисловими підприємствами та надання інформації з різних напрямів розвитку технологій.

5. Допомога у підготовці національних наукових і технічних кадрів. Керівними органами ЮНІДО є:

* Генеральна конференція;

• Рада з промислового розвитку:

• Комітет з програмних і бюджетних питань;

• Секретаріат.

Штаб-квартира ЮНІ ДО знаходиться у Відні (Австрія). При ЮНІДО діє Банк промислової та технологічної інформації.

Міжнародним агропромисловим співробітництвом називають міжнародне співробітництво на різних рівнях господарювання, пов'язане з аграрним виробництвом, з виготовленням засобів праці для сільського господарства, з переробленням агросировиии та реалізацією агропродуктів.

Коопераційні зв'язки між країнами виникають як з масштабах всього агропромислового комплексу (ЄС), так і в межах його окремих елементів. Між розвинутими країнами спеціалізація та кооперація здійснюються більш-менш рівномірно, а між розвинутими та країнами, що розвиваються дещо однобоко. Певна невигідність такої спеціалізації примушує країни, що розвиваються, створювати в даній сфері міждержавні організації картельного типу. Так, у виробництві каучуку існує угода між Малайзією, Індонезією, Таїландом та Шрі-Ланкою. У виробництві чаю - між Індією та Шрі-Ланкою. Кави - між Бразилією та Колумбією. Значну роль у світі грає картельний зв'язок між США. Канадою та Австралією у виробництві зерна. Разом з тим. більшість країн світу до певної міри самостійно забезпечують себе основними продовольчими товарами, тому сільське господарство не є ґрунтом для створення довговічних міжнародних картелів.

Координацією міжнародного співробітництва у агропромисловій сфері займається Продовольча та сільськогосподарська організація (ФЛО), створена в 1945 році. Вона має статус спеціалізованого закладу ООН. Штаб-квартира ФАО знаходиться у Римі (Італія). Видами діяльності цієї організації є:

1. Координація роботи міждержавних організацій з питань розвитку сільського господарства та координація індивідуальних і колективних дій з метою покрашення забезпеченості населення сільськогосподарськими товарами.

2. Надання допомоги країнам, що розвиваються, у сфері аграрного виробництва, лісового та рибного господарства.

3. Пряме постачання продовольства з розвинутих країн у ті, які цього потребують.

4. Сприяння в організації та здійсненні наукових досліджень і розробок, у підготовці кадрів для сільського господарства, направлення експертів.

5. Проведення науково - технічних і соціальне - економічних досліджень з проблем удосконалення структури аграрного виробництва, забезпечення продовольством, покращення харчування та умов життя сільського населення.

Вищим керівним органом ФАО є Генеральна конференція, а виконавчим органом - Рада ФАО. З метою вирішення регіональних проблем ФАО має окремі бюро для: Європи, Азії, Африки, Далекого і Близького Сходу, Латинської і Північної Америки.

2. Міжнародна технічна допомога

В сучасних умовах все більше поширюються відносно нові форми міжнародних економічних відносин - міжнародні науково-технічні відносин;;. Під ними розуміють відносини і приводу обміну результатами науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільного розроблення і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією.

Формами їх прояву с:

1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення останньої в банках даних для спільного використання, наприклад для консультацій, зокрема обмін програмними продуктами.

2. Укладання і реалізація контрактних угод ЩОДО проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами розробок замовнику (зокрема, права оформлення патенту і ліцензії на виробництво). '

3. Спільне проведення на основі прямих зв'язків партнерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензій.

4. Реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розроблення важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) па основі спеціалізації та кооперації НДДКР.

5. Виконання міжнародних комплексних науково-технічних програм.

Головними причинами швидкого розвитку міжнародних науково-технічних відносин є посилення нерівномірності економічного розвитку окремих держав; монополізація НТП великими фірмами, які можуть фінансувати проведення дорогих НДДКР; загострення конкурентної боротьби на світовому ринку.

Міжнародну передачу технології можна розглядати: у вузькому розумінні - це передача власне технології або технології "в чистому вигляді", а в широкому - передача матеріалізованої технології. Технологія в чистому вигляді - це методи і техніка виробництва товарів і надання послуг. Матеріалізована технологія - це машини і обладнання Передача технології об'єднує обидва поняття.

Технологія передається способами, які можна Поділити на некомерційні і комерційні.

Міжнародна передача технології може здійснюватись у таких формах:

а) патентна угода - міжнародна торгова операція, за якою власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві;

б) ліцензійна угода - міжнародна торгова операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання в певних межах;

в) ноу-хау - передача технічного досвіду і секретів виробництва, використання яких забезпечує певні переваги в досягненні його кінцевої мети;

г) угода на інжиніринг - це угода на інженерно-консультаційні послуги покупцю для реалізації технічного проекту;

д) франчайзинг - це надання великою "батьківською" фірмою права дрібній фірмі вести протягом певного періоду свою справу під її опікою та, використовуючи її обладнання, реалізовувати через неї свою продукцію.

Технологічні гранти - це безоплатна передача технології, технологічно містких товарів чи фінансових засобів для купівлі технології, навчання та підготовки персоналу, адаптації її до місцевих умов.

Одним з елементів міжнародного науково-технічного співробітництва є інтелектуальна власність - це відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної діяльності. В широкому розумінні предметом або об'єктом інтелектуальної власності називають новітні технології. Взагалі ж до об'єктів інтелектуальної власності відносяться: наукові відкриття; винаходи; виробничий та інший досвід, ноу-хау; дослідні або промислові зразки устаткування, апаратури, інструментів, технологічних ліній; технічна документація; способи виробництва; технологічні процеси тощо.

Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ) є міжурядовою організацією, яка має статус спеціалізованого закладу ООН. Вона заснована у 1970 році і нараховує 155 членів. Україна є членом цієї організації з дня її заснування.

СОІВ створена з метою: по-перше, сприяти охорон' інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з іншими міжнародними організаціями, а по-друге, забезпечувати управління структурними елементами організації.

Найважливішими структурними елементами СОІВ є:

•Паризька конвенція з охорони промислової власності (Паризький Союз).

•Договір про патентну кооперацію (Союз РСТ).

•Мадридська угода .про міжнародну реєстрацію знакіз (Мадридський Союз). Штаб-квартира СОІВ знаходиться у Женеві (Швейцарія).

Світова . організація , інтелектуальної власності веде багатопланову і багатогранну роботу. Можна виділити такі основні напрямки її діяльності:

1. Розробка нових міжнародних угод та проектів щодо гармонізації національних патентних законодавств і створення типових законів про винаходи, промислові зразки, товарні знаки та інші об'єкти промислової власності.

2. Забезпечення міжнародної реєстрації деяких об'єктів інтелектуальної власності. ,

3. Збір і поширення наукової, технічної, іншої інформації та випуск спеціальних періодичних видань.

4. Сприяння в підготовці кадрів для країн, що розвиваються, та сприяння одержанню цими країнами на пільгових умовах передової іноземної технології.

5. Сприяння розвитку національної винахідницької діяльності.

6. Створення фондів описів іноземних патентів,