
- •Тема 1 інтернаціоналізація економічного розвитку.
- •1. Економічний зміст міжнародної економіки.
- •4. Міжнародний поділ праці.
- •Тема 2 Середовище міжнародних економічних відносин.
- •1. Сутність міжнародних економічних відносин.
- •2. Середовище існування мев
- •Тема 3. Міжнародна торгівля
- •1. Міжнародна торгівля товарами. Суть та показники міжнародної торгівлі.
- •2. Структура міжнародної торгівлі
- •3. Ціноутворення у міжнародній торгівлі.
- •4. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •5. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •6. Митно-тарифні інструменти зовнішньоторговельної політики
- •7. Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі.
- •8 Теоретичні основи міжнародної торгівлі
- •Тема 3.1. Міжнародна торгівля послугами.
- •2. Коротка характеристика основних видів послуг.
- •3. Особливості міжнародної торгівлі послугами.
- •Тема 4,5 : Міжнародні фінансово-кредитні відносини.
- •2. Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу
- •4. Причини міжнародного руху капіталу
- •6. Міжнародний рух позичкового капіталу
- •Тема 6 : Світова валютна система та міжнародні валютні відносини.
- •1. Загальні відомості про валюту.
- •2. Сутність та структура міжнародних валютних відносин.
- •3. Європейська валютна система
- •6. Валютний курс та валютне котирування.
- •7. Валютна політика.
- •8. Валютні ринки.
- •9. Світовий ринок золота
- •10. Міжнародні валютні розрахунки
- •11. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •Тема 7 : Міжнародні розрахунки і платіжний баланс.
- •1. Платіжний баланс, поняття та структура.
- •2. Структура платіжного балансу
- •3. Фактори, що виливають на'платіжний баланс та методи регулювання платіжного балансу
- •Тема 8 : Міжнародна трудова міграцій
- •1. Суть та види міжнародної міграції робочої сили.
- •2. Масштаби і напрями міграції робочої сили,
- •3. Наслідки міжнародної трудової міграції.
- •4. Економічні ефекти міграції
- •5. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •Тема 9: Міжнародна економічна інтеграція.
- •2. Етапи розвитку інтеграційних процесів
- •4. Інтеграційні процеси в Північній Америці.
- •5. Асоціація країн Південно-Східної Азії (асеан)
- •6. Інтеграційні процеси в Африці
- •8. Інтеграційні процеси в арабському світі
- •9. Економічні ефекти інтеграції країн.
- •Тема 10 : Глобалізація та економічний розвиток. 1 Міжнародна спеціалізація виробництва.
- •Тема 11: Міжнародний бізнес
6. Інтеграційні процеси в Африці
Регіональна співпраця у даному регіоні розвивається через субрегіональні угруповання.
ЕКОВАС - економічне співтовариство держав у Західній Африці, створене у 1975 р., нараховує 16 членів, у тому числі Бенін, Буркіна-Фасо, Гану, Малі. Штаб-квартира ЕКОВАС розташована в Абуджі.
Цілі: створення протягом 15 років африканського загального ринку; проведення спільної економічної політики.
ЕКОВАС було створено згідно з Договором про економічне співтовариство держав Західної Африки, який був підписаний з Лагосі у 1975 р.
Його цілі:
•сприяння співробітництву й інтеграції, що ведуть до створення економічного союзу в Західній Африці;
підвищення рівня життя народів Західної Африки;
підтримка і зміцнення економічної стабільності;
•сприяння зміцненню відносин між державами-члемами і прогресу в розвитку Африканського континенту;
• підвищення рівня освіти і культури населення країн Західної" Африки. Головні досягнення пов'язані з плануванням, розвитком і модернізацією
регіональних інфраструктурних мереж (Трансзахідноафриканська автомагістраль, регіональна мережа телекомунікацій, регіональна компанія прибережного рибальства і регіональна авіалінія), зі здійсненням програми валютного співробітництва й десятилітнього плану лібералізації.
ЮДЕАК — митний і економічний союз країн Центральної Африки, був створений у 1964 р. До нього ввійшли 5 країн: Габон, Камерун, Конго, Чад, Екваторіальна Гвінея. Основні цілі - розроблення спільних економічних програм, уніфікація податкових систем, пільгових митних умов для членів союзу (що не мають виходів до моря). В рамках ЮДЕАК функціонує банк розвитку, фонд солідарності. Однак інтеграція розвивається майже формально.
Економічне співтовариство країн Великих озер - країни колишньої зони бельгійсько-французьких колоній. У 1976 р. висунута пропозиція про
створення економічного союзу (Уганда, Заїр, Руанда). Була прийнята програма співпраці в області рибальства, боротьби з епідеміями. Існують наднаціональні органи.
Для Африки характерне створення валютних союзів. Для країн - членів зони франка характерні такі риси: встановлення твердого курсу валюти щодо франка; гарантування цих курсів французьким казначейством; вільний переказ валютних коштів всередині зони франка.
Західноафриканський валютний союз (1962 р.), до якого входять 8 країн, фінансує і кредитує спільні програми. Між цим валютним союзом і Францією підписані документи', тобто під контролем Франції відбувається розробка єдиної валютної політики, проектів фінансування інфраструктури і господарства. У 1994 р. було створене- Західноафриканський економічний і валютний союз (УЕМОА) на правах наступника Західкоафриканського валютного союзу, який проіснував до 1973 р. Держави - члени УЕМОА (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Малі, Нігер, Сенегал. Того) поставили за мету введення спільних митних тарифів і проведення спільної торговельної політики, створення спільного ринку на основі вільного руху робочої сили, товарів і послуг, координацію національної секторальної політики, гармонізацію законодавства.
7. Інтеграційні процеси в Латинській Америці
Широке визнання у цьому регіоні отримав принцип договірної спеціалізації, тобто висновок міждержавних угод про промислове взасмо-заміщення і доповнення економік країн, що привело до орієнтації на виробничу співпрацю та протекціонізм. На сьогодні існує декілька великих регіональних угруповань:
^Латиноамериканська інтеграція (ЛАГ). У її рамках утворені: Андська група; Лаплатська група; Амазонський пакт. 2)ЛАЕС;
3)Карибський спільний ринок (КАРІКОМ); . 4)Спільний рийок країн Південної Америки (МЕРКОСУР);
5) Південноамериканська зона вільної торгівлі ІСАФТА).
Діяльність цих об'єднань дуже суперечлива, спостерігалися такі негативні явища, як стагнація.
Латиноамериканська інтеграція (ЛАІ) - велике інтеграційне угруповання, створене у 1980 р. Мета ЛА! — Створення латиноамериканського спільного ринку. Членами організації є 11 країн, що поділяються на 3 групи залежно від рівня розвитку:
•більш розвинені (Бразилія, Мексика);
середній рівень (Венесуела, Колумбія, Перу, Уругвай, Чилі);
найменш розвинені (Болівія, Парагвай, Еквадор).
Члени ЛАІ уклали між собою угоду про преференційну торгівлю, і менш розвиненим країнам з боку більш розвинених надаються преференції.
Вищим органом ЛАІ с Рада міністрів закордонних справ; виконавчим органом - Конференція оцінок і зближення, яка вивчає рівні економічного розвитку, можливі напрями інтеграції, її валив на економіку, розробляє стадії і завдання інтеграційних процесів; збирається раз на рік, Постійний орган -Комітет представників. Штаб-квартира - у Монтевідео (Уругвай).
Андське угруповання - еубрегіональне угруповання, створене в 1978 р. Угода набрала чинності в 1980 р. Учасники: Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Перу, Сурінам, Еквадор.
Мета - спільне вивчення, освоєння, використання Амазонії, охорона її ресурсів. Між країнами здійснюється однаковий розподіл на основі однакових квот, фінансових вкладень. Найбільших успіхів досягнуто в області екології. Створена Андська Система еколої ічної інформації.
Крім цього, був прийнятий документ "Загальний режим відносно іноземного капіталу, товарних марок, патентів і ліцензій" (рішення 24-х), спрямований на створення умов для використання іноземних прямих капіталовкладень в умовах великого зовнішнього боргу. При цьому латиноамериканські країни різко підвищили вимоги щодо екологічної безпеки проектів.
Лаплатська група створена в ¡969 р. в рамках ЛАІ. Мета - гармонізація розвитку й охорона природних ресурсів басейну ріки Ла-Плата. Штаб-квартира у Буенос-Айресі.
Амазонський пакт створено у 1978 р. Пріоритет цього угруповання -регіональна співпраця в області екології, спільне вивчення і освоєння ресурсів Амазонії.
ЛАЕС. Особливість цієї організації полягає в тому, що вона є загальноконтинентальною організацією (37 держав, членами організації є 26).
Мета: розроблення скоординованої політики в області сільського господарства, виробництва продовольства, розроблення і реалізація загальних планів розвитку енергетики, машинобудування, валютно-фінансозої інтеграції (створено Латиноамериканський банк). ЛАЕС виступає за загальну стратегію розвитку зовнішньоекономічних зв'язків зі США.
Найбільш стійким угрупованням є КАРІКОМ, створений у 1973 р. на основі договору, підписаного в Трінідад і Тобйго. Включає 16 країн Карибського басейну і, на відміну від всіх інтеграційних угруповань, об'єднує не тільки незалежні держави, а й залежні території.
КАРІКОМ заснований на базі раніше створеної ЗВТ, яка проіснувала з 1965 по 1973 р. До його складу входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови. Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Греиадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка. У межах КАРІКОМ існують різні субрегіональні відділення.
Спільний ринок Південної Америки, або МЕРКОСУР, має на своїх територіях населення чисельністю більше 200 млн. чол. і валовий продукт близько 2 млрд. дол. США.
МЕРКОСУР створено з метою:
1 )вільного руху чотирьох чинників виробництва;
2)вироблення єдиної митної політики щодо третіх країн;
Забезпечення координації макроекономічної політики, політики в галузі сільського господарства, податкової і грошової систем;
4)проведення координації і узгодження законодавства стосовно економічної політики;
5) різкого збільшення конкурентоспроможності країн-учасниць. МЕРКОСУР відрізняється великим динамізмом. Мито знижено на 75 %.
Створено інституційні структури, наднаціональні органи:
•Рада спільного ринку — законодавчий і консультативний орган;
Група спільного ринку — виконавчий орган;
Арбітражний суд.
Недоліки МЕРКОСУР: різнорідна політична структура країн-учасниць, зміна політичних режимів, проведення реформ у країнах - усе це разом заважає нормальному ходові процесу інтеграції.
Успіхи МЕРКОСУР у торговельно-економічній сфері в поєднанні з діяльністю зі зміцнення миру і розвитку демократії призвели до подальшого зростання його авторитету і розширення співробітництва з боку Латинської Америки. Мова йде Насамперед про підготовку до підписання (2000 р.) серії договорів про вільну торгівлю між МЕРКОСУР і латиноамериканських республік (Мексики, Колумбії, Перу, Еквадору і Венесуели).
Головним компонентом МЕРКОСУР, його ядром і основною рушійною силою інтеграційного процесу, є Бразилія, економічний потенціал якої перевершує сукупний потенціал усіх інших учасників (на Бразилію припадає 80% населення, 43% торгівлі, близько 60 % експорту і ЗО % імпорту країн -членів МЕРКОСУР).
Лідируюча роль Бразилії в системі МЕРКОСУР зумовлена рядом економічних і геополітичних факторів': зріс економічний потенціал Бразилії; фінансова стабілізація поєднується з відновленням темпів економічного зростання; широко використовуючи закордонну технологію і власні науково-технічні розробки, країна домоглася значних успіхів в освоєнні великих родовищ корисних копалин: міді, нікелю, залізної руди, бокситів тощо; зростання промислового потенціалу супроводжується збільшенням експортної продукції і насамперед готових виробів і напівфабрикатів, поліпшенням їхньої якості і розширенням номенклатури. Знижуються протекціоністські бар'єри, скорочуються обмеження на приплив іноземного капіталу, розширюється зовнішня торгівля; становленню і розвитку ринкової економіки значною мірою сприяло зміцнення інститутів демократичної держави, пов'язане з приходом до влади у 1994 р. уряду, очолюваного визначним ученим - соціологом і економістом Фернандо Енріке Кардозу; підвищився авторитет Бразилії як у світі, так і в "міжамериканській системі", де вона стала новим центром сили.
Однак у справі економічної інтеграції Південної Америки в МЕРКОСУР незабаром може з'явитися конкурент. Аргентина, Колумбія і Чилі виявили бажання приєднатися до НАФТА як самостійне економічне угруповання. У зв'язку з цим Бразилія виступила з ініціативою створення Південноамериканської зони вільної торгівлі, САФТА за аналогією з НАФТА.
Ядром нової організації має стати МЕРКОСУР. її основна мета - інтеграція з НАФТА для створення в Західній півкулі єдиного ринку. Насправді ж створення цієї організації ставить мету трохи іншу: латиноамериканським країнам буде легше вести переговори про митні привілеї з НАФТА, якщо країни САФТА будуть виступати разом і вести переговори не зі СІІІА, як це було раніше, а із НАФТА; водночас кожна з країн не приховує бажання одержати при цьому власну вигоду.