2. Структура платіжного балансу

Усі статті стандартного ПБ поділяються на 2 групи залежно від економічної природи угод:

1. рахунок поточних операції), який відображає міжнародний рух реальних матеріальних міжнародних цінностей (передусім товарів та послуг);

2. рахунок операцій з капітаюм і фінансових операцій, який показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

В аналітичних цілях усі статті ПБ поділяться на такі, які записуються: 1) "над рискою", які показують рух матеріальних цінностей і рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів;

2) "під рискою", які показують зміни запасів міжнародних резервів уряду таЦБ.

Окремою специфічною статтею ПБ є чисті помилки та пропуски.

Чисті помилки та пропуски - це стаття ПБ, яка показує помилки, зроблені у записах окремих платежів та пропуски платежів в інших статтях ПБ; вона необхідна для вирівнювання дебету та кредиту, для зведення до нуля різниці між активами та пасивами.

Підрозділи, або статті розділу ПБ „Рахунок поточних операцій" узагальнюють дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювались на умовах платежу готівкою, без відстрочування, тобто які не передбачали надання або залучення коштів у кредитній формі.

Підрозділи, або статті другого розділу ПБ „Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій" відображають зміни вартості фінансових активів та зобов'язань країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Інакше кажучи, облік операцій з капіталом і. фінансових операцій необхідний для визначення Зведених результатів операцій з фінансовими активами та пасивами, які здійснювались резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій містить групу статей ПБ, які показують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансуються експорт та імпорт товарів і послуг.

Скорочення офіційних резервів показує масштаби дефіциту ПБ країни і відображається зі знаком "+" у кредиті; зростання резервів означає активне сальдо ПБ і відображається зі знаком ''-" у дебеті, тому що є подібним до імпорту (країна купує або "імпортує" іноземні боргові зобов'язання).

3. Фактори, що виливають на'платіжний баланс та методи регулювання платіжного балансу

На ПБ впливають різні макроекономічні фактори:

1) національний дохід. Чим вищий національний дохід, тим вищий рівень життя та споживання, більші обсяг імпорт)/ та схильність до експорту капіталу. Отже, чим більший національний дохід, тим більше від'ємне сальдо рахунка поточних операцій і фінансового рахунка;

2. рівень процентних ставок. Чим виший в країні рівень реальних процентних ставок відносно інших країн, тим більше бажання нерезидентів перевести свої активи у дану країну, тим більше додатне сальдо фінансового рахунка;

3. обсяг грошової емісії. Активна грошова політика нарощування грошової маси призводить до підвищення цін та зниження рівня процентних ставок. Якщо валютний курс швидко реагує на зростання цін, то індекс умов торгівлі погіршується, а зниження рівня процентних ставок сприяє відпливу капіталу з країни. Отже, чим більший обсяг грошової емісії, тим більше від'ємне сальдо рахунка поточних операцій та фінансового рахунка;

4. іскальна політика держави. Зниження податків і зростання державних витрат сприяє зростанню споживання в країні, що збільшує імпорт і погіршує баланс поточних операцій, і навпаки;

5. валютний курс. Якщо валютний курс національної валюти знижується і водночас попит на імпорт з цю країну і попит на експорт продукції з цієї країни у нерезидентів еластичні, то торговий ПБ країни покращується. Але зниження валютного курсу може викликати відплив фінансових інвестицій з країни, що погіршить ПБ.

Внаслідок дії цих факторів баланс не буде сходитись. Для точного зведення балансу використовують спеціальні балансувальні (компенсуючі) статті балансу.

Таким чином, складаючи платіжний батане, йото статті поділяють на основні (автономні) та балансувальні. До основних назежать статті, в яких відображаються' операції, що впливають на остаточний результат платіжного балансу, та які є відносно самостійними: поточні операції та рух довгострокового капіталу. До балансувальних статей напежать операції, які не мають самостійності або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи та джерела регулювання саіьдо платіжного балансу та відображають рух валютних резервів, зміну короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, зовнішні державні позики, кредити міжнародних аалютно-фінансових організацій тощо.

Поділ платіжного балансу на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення його дефіциту або активу, надлишку. Сальдо, яке утворюється за основними статтями, покривається за допомогою балансувальних статей. Конкретно фінансування дефіциту ПБ здійснюється за рахунок:

1. залучення позик міжнародних фінансових організацій;

2. продаж)' золота;

3. отримання трансфертів з-за кордону;

4. скорочення обсягу золотовалютних резервів. '

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівноважити ПБ ;а допомогою перерахованих вище заходів; виникає криза ПБ. Ця криза відображається у ПБ як від'ємне сальдо ПБ у цілому, яке не може бути покрито у поточному році через недостатність резервних активів або якщо використання їх для цих цілей заборонено законом. У такому випадку країна може використати виключне фінансування- Це операції, які здійснюють країни, що зазнають труднощів з фінансуванням від'ємного сачьдо ПБ, за згодою та за підтримки їхніх, закордонних партнерів з метою зниження цього сальдо до рівня, який може бути профінансовано традиційними засобами.

Операції з виключного фінансування можуть проводитись за будь-якими статтями ПБ і не відокремлюються від них. До цих операцій відносять такі:

1) анулювання боргу - добровільна відмова кредитора від частини або усієї суми боргу, зафіксована у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником;

2. обмін заборгованості на акції - обмін простроченої заборгованості та інших боргових зобов'язань на акції компаній країни-боржника. Ці операції мають багато' конкретних форм, але економічний зміст їх один: боргові зобов'язання, які не можуть бути покриті боржником, обмінюються за згодою з кредитором на частку у власності боржника;

3. запозичення для врегулювання ПБ - позики, які отримують державні органи та ЦБ від інших країн для фінансування ПБ у виняткових ситуаціях. До цієї групи відносяться кредити, надані МВФ;

4. переоформлення заборгованості - зміна умов чинного договору або укладення нової угоди, яка передбачає заміну узгоджених спочатку строків платежів на нові;

5. прострочення платежів за заборгованістю - у рамках цього методу країни - зі згоди кредитора чи без неї - просто не платять належні суми за зовнішніми зобов'язаннями;

6. залучення коштів з-за кордону іншими секторами економіки, крім уряду та ЦБ, яке заохочується державними органами шляхом субсидування валютного курсу чи процентних ставок.