9. Світовий ринок золота

Світовий ринок золота можна визначити як систему відносин купівлі-продажу золота, а також - як сукупність центрів, в яких здійснюються купівельно-продажні операції з золотом для промислових цілей та приватної тезаврації. Тезаврація - це процес . нагромадження золота банками, скарбницями, різними фондами, а також нагромадження приватними особами золота як скарбу.

Суб'єктами світового ринку золота являються комерційні банки, фірми, приватні особи, виконавчі валютні органи.

Приватні тезаврації поширені в світі. Найбільше золота зосереджено у Франції (майже половина європейських приватних тезаврацій) та Індії.

Сьогодні у світі функціонує понад 40. міжнародних ринків золота. Найбільші з них знаходяться в Цюріху та Лондоні. На їх частку припадає переважна частина сукупного обороту всіх міжнародних ринків золота. Серед внутрішніх ринків перше місце за обсягом угод займає Париж. Також до великих ринків золота відносяться ринки Женеви, Брюсселя, Франкфурта-на-Майні, Мілана, Стамбула. Дубая, Карачі, Бомбея, Калькутти, Токіо, Йокагами, Бангкоку, Сінгапуру. Маніли, Касабланки, Дакару, Джибуті, Торонто, Вініпегу, Каракасу, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, За останні двадцять років помітного розвитку набула торгівля золотом в США. Великі ринки золота є в Нью-Йорку, Чикаго, Детройті, Буфало, Сан-Франциско. На ціну золота впливає складний комплекс чинників, головними з яких є:

• стан попиту та пропозиції; розташування ринку:

• транспортні та страхові витрати; ступінь ризику;

• фізична форма металу, який пропонується на ринку:

• ступінь втручання державних органів у діяльність ринку;

• економічний, валютний і фінансовий стан країни, де знаходиться ринок. Ціни на європейських ринках золота, а також на найбільших

міжнародних ринках встановлюються приблизно на однаковому рівні і змінюються у відповідності з динамікою цін на золото на ринках Цюріха і Лондона. В той же час, на ринках деяких азіатських країн операції із золотом обмежуються або забороняються, а тому ціни на золото на цих ринках можуть помітно відхилятись від цін найбільших світових ринків золота.

Найпоширенішими формами торгівлі золотом с торгівля золотими зливками та монетами. Найчастіше золоті зливки мають вагу 12,5 кг та 1 кг.

10. Міжнародні валютні розрахунки

Міжнародні розрахунки - це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, фізичними і юридичними особами різних країн. Вони здійснюються в основному через банк.

Розрізняють два види міжнародних розрахунків:

1. Безпосередній (повний) розрахунок - здійснюється повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаро розпорядних документів у розпорядження покупця.

2. Розрахунок у кредит (з розстроченням) - здійснюється шляхом надання експортером імпортеру кредиту у комерційній формі.

Міжнародні розрахунки здійснюються у таких основних формах: передоплата; акредитивні розрахунки; інкасо; розрахунки при відкритому рахунку; банківський переказ; розрахунки з використанням векселів і чеків.

На сьогоднішній день передоплата дуже рідко застосовується у нормальних міжнародних валютних розрахунках.

Акредитивні розрахунки мають вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми на умовах, що вказані в "акредитиві. Акредитивом називають платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, страхова компанія, фонд тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи на відвантажений тозар чи виплатити пред'явникові акредитива зазначену суму грошей.

Інкасо називається банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Розрізняють декілька видів інкасо. Основні з них:

/. Просте (чисте) інкасо - це інкасо простих і переказних векселів, чеків, інших платіжних Документів. Іншими словами - це стягування платежу за фінансовими документами, які ке супроводжуються комерційними документами.

2. Документарне (комерційне інкасо) - це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум платежу експортеру.

Також існують інкасо з негайною оплатою, телеграфне інкасо. Інкасо є вигідною формою розрахунків для експортера, оскільки такі операції до певної міри гарантують оплату до того, як імпортер отримає товар. Однак при інкасо існує певний ризик, тому що між відвантаженням товару, передачею документів банку, оплатою, існує певний проміжок часу, протягом якого можуть відбутися зміни в кон'юнктурі ринку чи платоспроможності імпортера. Імпортери погоджуються на інкасові операції частіше, ніж на акредитив, і при цьому надають перевагу документарному інкасо. За виконання інкасо банки отримують комісійні.

Розрахунок шляхом банківських переказів передбачає передачу імпортером розпорядження банку перевести певну суму платежу на користь експортера. Банк, отримавши таке доручення, виконує його через свого кореспондента, що знаходиться в країні експортера. Розрахунок вважається виконаним після видачі валюти експортеру чи зарахуванні її на його рахунок.

Значну роль при реалізації зовнішньоторговельних контрактів відіграє швидкість виконання платіжного доручення в міжнародному обороті. З метою скорочення термінів здійснення платежів ведучими світовими банками була створена так звана система СВІФТ. Мета цієї системи полягає з тому, щоб за допомогою електронної обробки даних створити бездокументний платіжний оборот, раціонально проводити калькуляцію, прискорити зв'язок між банками шляхом обліку даних за допомогою телекомунікацій, мінімізувати ризики, які виникали при передачі платіжних доручень. Підприємствам - учасникам зовнішньоекономічних зв'язків - слід мати на увазі факт участі чи неучасті їх банків в системі СВІФТ (SWIFT).

Крім переказу значну роль у зовнішній торгівлі грає чек - це спеціальний грошовий документ певної форми, що містить розпорядження банку видати або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек. Існують: банківський ордерний чек може за бажанням клієнта виступати замість переказу. Після перевірки підписів банка чекодавця може бути виписана сума в іноземній валюті. Якщо у банка платника немає кореспондентських відносин з банком чекодавця, чек пересилається банку, який має такі кореспондентські відносини, де і кредитується рахунок покупця.

Особливим видом чеку, що застосовується в некомерційному міжнародному обороті, є еврочек. Це національні чеки, які можуть використовуватись і за кордоном. Існують і дорожні (туристичні) чеки, які випускаються як в національній, так і в іноземній валютах.

Ризик неплатежу при чековому обороті значно вищий, ніж при переказі, особливо по клієнтських чеках, коли немає гарантії, що банк, на який вони видані, здійснить платіж.

Одним з найважливіших інструментів розрахунку (і кредитування), які використовуються в міжнародній торгівлі є вексель. Існує два основні види векселя: - - .

• соло-вексель (простий) - це боргове зобов'язання однієї особи сплатити вказану суму іншій особі; •

• тратта (переказний вексель) - це беззастережна пропозиція однієї особи, яка адресована іншій особі, сплатити в призначений термін третій особі певну грошову суму.

Вексель являє собою абстрактну угоду, тому що в ній не вказується матеріальна основа боргу. Звідси випливає, що предметом вексельного зобов'язання завжди є гроші, а не товари і не цінні папери.

При відсутності необхідної відмітки, місце, Еказане поряд з найменуванням платника у переказному векселі, вважається місцем платежу і разом з тим місцем мешкання платника.

З метою підвищення надійності векселів передбачається вексельне поручительство - аваль . Аваль може бути даний за будь-яку відповідальну по векселю особу. Аваль дається на векселі чи на додатковому аркуші - аллонжі. Кожний підпис на лицьовому боці векселя дійсний як аваль, якщо це не підпис платника або трасанте. Кредитор має три шляхи використання векселя:

• Тримати до настання терміну оплати.

• Використати для погашення своїх боргових зобов'язань.

• Продати комерційному банку (облікувати вексель).

Також інструментом міжнародних розрахунків виступає платіжне доручення - це письмове розпорядження покупця своєму банку про перерахування визначеної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

Платіжна вимога - це письмове розпорядження продавця своєму банку про перерахування на ного рахунок грошей, що надійшли чи надійдуть від -покупця, супроти товарних документів. Реквізити платіжної вимоги: назва платника (покупця), номер його рахунку і банк, в якому цей рахунок відкрито, те саме і про постачальника; станція відправлення і станція призначення вантажу; дата і номер договору або замовлення на постачання; загальна назва товарів чи послуг; сума платеж}'.