2. Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу є однією з основних форм міжнародних економічних відносин (МЕВ). В загальному вигляді міжнародний рух капіталу означає переміщення капіталу між суб'єктами міжнародної економіки з метою його оптимального використання.

За ознакою цільового призначення міжнародний рух капіталу (МРК) -це переміщення капіталу між країнами світу в пошуку більш вигідної сфери застосування.

Основні причини виникнення МРК:

1. Інтернаціоналізація господарського життя - встановлення та розвиток господарських зв'язків між країнами світового співтовариства. Торгівля, науково-технічні зв'язки, виробництво дали поштовх розвиткові відносин з використання капіталу у міжнародній сфері.

2. Поява можливості більш вигідного застосування капіталу за кордоном.

3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання.

4. Прагнення власників капіталу застосувати його в країнах, де існують низькі ціни: на сировину; матеріали: енергію; транспорт; напівфабрикати та ін.

5. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів та пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщується капітал.

6. Можливість стабільного постачання національних підприємств іноземною сировиною.

7. Прагнення забезпечити збереження та чистоту навколишнього середовища у країнах - експортерах капіталу за умов: використання корисних копалин; забруднення навколишнього середовища.

8. Існування різних шляхів та форм МРК і його більш ефективне застосування за кордоном.

Основною формою МРК є вивіз капіталу.

Вивіз капіталу - це одностороннє переміщення вартості у товарній асе грошовій формі за кордон з метою одержання підприємницького прибулі доходу на капітал або з іншою метою.

Вивіз капіталу у товарній формі означає експорт машин, обладнання напівфабрикатів матеріалів, технологій тошо.

Вивіз капіталу у грошовій формі - це вивіз валюти га валютні цінностей: валюти іноземних держав, грошових документів у іноземній валют цінних, паперів, дорогоцінних металів.

У свою чергу вивіз підприємницького капіталу поділяється на 2 форми:

1. прямі інвестиції - це капіталовкладення у підприємства за кордоно які забезпечують контроль над ними з боку інвестора. До прямих інвестиція належать такі, що дозволяють зосередити у інвесторів не менше 2: акціонерного капіталу;

2. портфельні інвестиції - це капіталовкладення в іноземні цінні паперш (акції) з метою одержання доходу на капітал.

Вивіз позичкового капіталу - це така форма вивозу капіталу, коле капітал віддається в позику під відсотки та у формі придбання інструментів боргу (облігації).

Основні форми вивозу позичкового капіталу:

1. міжнародний кредит - це позика у грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни на умовах терміновості, повернення, виплати відсотків:

2. пільговий кредит - це міжнародний кредит, який надається: а) ні пільгових умовах; б) на довгостроковій основі; в) за заниженими відсотковими ставками; г) безвідсотковий кредит, тобто кредит, який надається без умови оплати за використання кредиту.

3. міжнародні облігації - це цінні папери (інструменти боргу), які емітент продає за посередництва міжнародних фінансових інститутів міжнародним інвесторам, а останні мають право періодично отримувати відсотки ві; номінальної вартості облігацій та пред'явити їх емітенту у визначений час для відшкодування вартості, продавати за ринковою вартістю на вторинних ринках.

Інвестиція - це спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні, або іноземні інвестиції, - це СПОСІб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

Портфельні іноземні інвестиції - це вкладення капіталу в іноземні цінні папери - інструменти власності, які дають інвесторові право отримувати відповідний дохід, але не дають реального контролю над об'єктом інвестування.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - вкладення капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство - резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.

Глобальні макроекономічні та регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності здійснюють: МВФ, МБРР, Організація з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародна фінансова корпорація,

Спеціалізоване агентство • ІХЖ,- СБ?Р, ЛАБР, Азійський, Чорноморський. Арабський банки розвитку та І№

3. Світовий фінансовий ринок, його структура.

Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню єдиного ринку позикових капіталів і створенню па його основі світового фінансового ринку.

Міжнародний фінансовий ринок - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.

За своєю структурою світовий фінансовий ринок - це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між кредиторами і позиковцями.

Ринок позикових капіталів складається зі світового грошового ринку та світового ринку капіталів (див. рис. 4).

Основна частина міжнародних кредитних та інших операцій на світовому ринку капіталів здійснюється в міжнародних фінансових центрах. Провідним світовим фінансовим центром є Нью-Йорк, а європейським - Лондон. Великими фінансовими центрами є також Токіо, Париж, Люксембург, Гонконг, Сінгапур, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Бахрейн, Панама тощо. Фінансові центри не ізольовані один від одного, а є частиною єдиного світового ринку капіталів.

Складовою частиною світового фінансового ринку є Свроринок. Євроринок - це сукупність грошових засобів в іноземних валютах, які функціонують як позиковий капітал за межами національних кордонів. Євроринок практично став ядром світового ринку капіталів. Операції на евровалютному ринку проводяться в евровалютах.