Тема 1 інтернаціоналізація економічного розвитку.

1. Економічний зміст міжнародної економіки.

Інтернаціоналізація господарського життя є закономірністю міжнародної економіки і означає процес переростання суспільним виробництвом національних кордонів (прикладом є спільні підприємства (СП), міжнародні транспортні системи, Інтернет тощо).

1. Міжнародна економіка - це сукупність економік країн світу. На 1.01.2013 р. Згідно з політичною картою світу на земній кулі нараховувалось 230 країн та територій, які мають державну символіку. Але кори йдеться про міжнародну економіку, то перш за все беруться до уваги національні господарства країн світового співтовариства. Вони € як правило членами ООН. До цієї організації на 1.01.2013 р входило 203 країни світу. ООН була створена у 1945 р. Серед засновників цієї організації була і Україна. Отже міжнародна економіка с матеріальною основою світового співтовариства.

2. Міжнародна економіка - це сукупність міжнародних економічних відносин (МЕВ). МЕВ - це відносини які складаються між суб'єктами міжнародної економіки на основі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та надання послуг.

3. Міжнародна економіка - це органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними. Економічні зв'язки між національними господарствами є однією з форм МЕВ.

4. Міжнародна економіка - це сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв'язків між ними. Національний експортний потенціал - це органічна сукупність природних, матеріальних, виробничих, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів, які використовуються для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків конкретної країни.

Міжнародна економіка - це система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях в Межах світового співтовариства.

2. Структура міжнародної економіки.

Концепції розвитку структури міжнародної економіки, виділення структурних елементів МЕ: складається з двох напрямів, до першого відносять концепції:

І-системного підходу до виділення структурних елементів МЕ, за нею виділяють складові елементи у структурі МЕ:

1) світове ринкове господарство, яке об'єднує економіку економічно розвинених країн та більшості держав що розвиваються;

2. національне ринкове господарство, яке виділяють у межах світового, як сукупності економік відповідних держав;

3. світове соціалістичне господарство, яке у світовому господарстві функціонує також як його складовий інструмент. Нині до його складу входять КНР, КНДР, Соціалістична республіка В'єтнам, Республіка Куба, Лаос.

4. національне соціалістичне господарство - економіка окремих країн, що входять до №3.

II - грунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві:

1. світ капіталізму, до якого належать країни з розвинутою ринковою економікою;

2. світ соціалізму, до якого належать країни з командно-централізованою системою управління народним господарством;

3. світ, що розвивається - об'єднує країни, які йдуть шляхом розвитку товарно-грошових відносин і мають ще недостатньо розвинений національний господарський потенціал.

Також дослідниками міжнародна економіка поділяється на частини: а) економічно розвинені країни світу; б) нові індустріальні країни (поділяються на дві підгрупи: 1. Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. 2. Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бразилія, Аргентина, Чилі; в) країни, що розвиваються, їх більше 150.

III. За принципом ступеня розвитку ринку складовими структури міжнародної економіки є:

а) країни з розвиненою ринковою економікою (промислово розвинені країни світу, За класифікацією ООН їх 40);

б) країни з ринковою економікою (країни що розвиваються);

в) країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напрямі до ринку,

їх 26;

г) країни з командною центрально-керованою економікою (держави світу соціалістичної орієнтації).

IV. За організаційним принципом в структурі ME виділяють складові елементи до яких відносять міжнародні і інтеграційні об'єднання, окремі групи країн в сучасних умовах:

1) ЄС (інтеграційне об'єднання до якого належать 30 країн Західної Європи);

2) СНД (11 країн з числа колишніх республік СРСР);

3) Інтеграційне об'єднання країн Північної Америки НАФТА (Канада, США, Мексика);

4) Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (об'єднує країни Латинської Америки);

5) Організація економічного співробітництва і розвитку. До неї входять 29 країн що Мають найвищі показники економічного розвитку в світі;

6) Організація країн - експортерів нафти ОПЕК;

7) Чорноморське економічне співробітництво (11 країн, які мають територіальний вихід до Чорноморського басейну);

Загалом у світі нараховується понад 72 економічні інтеграційні угоди.

V. Соціально-економічний принцип за двома характеристиками розглядає структуру МЕ: перша - за ознакою рівня цивілізаційного розвитку а) країни наукової епохи; б) країни технологічної епохи: в) країни виробничої епохи. Друга - за ознакою соціальної організації держави а) капіталістичні країни; б) етатичні держави (країни націонал-ссціалістичного устрою наприклад Іран, Лівія); в) соціалістичні країни.

V. Принцип аналізу складових структури МЕ виділяє групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення:

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тисяч дол. СІІІА на рік - Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Австрія, Швейцарія, Бруней, Кувейт, ОАЕ та ін.;

б) показник 10-12 тисяч дол. США на рік (більшість економічно розвинених держав);

в) 7 тисяч дол. США на рік (нові індустріальні країні);

г) 2 тисячі (окремі країни що розвиваються);

д) до 700 дол. США на рік країни з перехідною економікою та слаборозвинені країни світу.

VI Регіональний принцип (розташування за континентами : країни Європи, Азії, Північної Америки, Південної Америки, Африки, Австралія і Нова Зеландія.

VII Регіонально-економічний принцип (країни, які мають схожі економічні ознаки та спільні кордони) Західної Європи, Центральної Європи, Східної Європи, Близького Сходу, Середнього Сходу, Далекого Сходу.

3. Класифікація країн в міжнародній економіці

Переважно у групи в міжнародній економіці об'єднують країни, які мають спільні або схожі характеристики економічного розвитку, однотипну інституціональну структуру господарського управління, подібні принципи організації виробництва та спільні проблеми.

На підставі зазначених ознак країни світу класифікуються на три основні групи: промислово розвинені, або індустріальні, країни, країни, шо розвиваються, та країни з перехідною економікою. Така класифікація була прийнята для зручності аналізу в ЕКОСОР (Економічній і соціальній раді ООН). Часто вказані класифікаційні групи визначають ще як країни "першого" світу (ПРК), країни "другого" світу (країни з перехідною економікою) і, нарешті, країни "третього" світу (країни, що розвиваються).

Класифікація за станом соціальна-економічного розвитку, прийнята ООН

1. Промислова розвинені, або індустріальні, країни (ПРК) - це 24 високорозвинені країни, питома вага яких у світовому ВНП - 54,6 %. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни "Великої сімки": США. Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Ці держави виробляють 47 % світового ВНП і зосереджують у своїх руках 51 %

міжнародної торгівлі. Сюди ж входять 15 країн - первинних членів Європейського Союзу, а також країни - члени ЄАВТ (табл. 1).

Таблиця 1 Промислово розвинені країни та їхні групи

Країни	Кількість	Класифікаційна економічна ознака
Австрія, Австралія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сан-Марино, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія	24	Індустріальні країни (країни першого світу)
Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія	7	найрозвиненіші промислові країни
Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ірландія. Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція	15	Країни - члени Європейського Союзу

2. Країни з перехідною ринковою економікою - 28 країн Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР, що переходять від адміністративно- командної системи до ринкової економіки (табл. 2).

У цій групі є також потужніша підгрупа, що має суттєві досягнення у реформуванні власних економік. Це так звана "група просунутих країн", до якої належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Певні досягнення від проведення економічних реформ мають ще деякі країни цієї класифікаційної групи, такі як Болгарія, Румунія, Албанія (після 1992 р.), держави Прибалтики (особливо Естонія).

3. Країни, що розвиваються - це 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки. Через їхню велику кількість і різноманітність національних економік ці країни звичайно класифікують з врахуванням їх географічного розташування. Але з метою аналізу використовуються й інші ознаки (табл. 3).

Таблиця 2. Країни з перехідною економікою

Країни	Кількість	Класифікаційна економічна ознака
Албанія, Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія. Естонія Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Монголія, Польша, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменистан, Хорватія, Чехія, Угорщина, Узбекистан. Україна, держави бувшої Югославії	28	Країни з перехідними економіками (країни другого світу)
Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія	5	Група просунутих країн
Албанія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія	6	Країни, що наближаються до групи просунутих
Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна	12	Країни СНД

9

Ознака	Група країн	Кількість	Перелік країн
За основним експортним товаром	Паливо	15	Країни у структурі експорту яких паливо становило більше ніж 50%
	Пепаливні товари	117	-\\ \\- промислові товари становили більше ніж 50%
За фінансовими критеріями	Чисті кредитори	7	Кувейт, Лівія, Оман, ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія, Тайвань
	Чисті боржники	125	Країни, які отримали від іноземних урядів або приватних банків більше кредитів, ніж погасили
За рівнем розвитку	Малі країни з низьким доходом	50 ,	Країни з ВВП на душу населення не більшим ніж 695 дол. США у 1997 році за винятком Китаю та Індії.
	Наймеш . розвинуті країни	46	Переважно африканські країни, класифіковані ООН як найменш розвинуті

Класифікація за рівнем доходу, прийнята Світовим банком Одним з найважливіших методів класифікації країн у світовій економіці є об'єднання їх у групи за показником ВНП на душу населення. Цей економічний параметр прийнятий головним критерієм Світового банку для економічного аналізу та формування власної економічної політики. Зокрема, зарахування будь-якої країни до тієї чи іншої групи даної класифікації дає їй можливість отримувати за необхідності пільгові кредити від Світового банку (і не лише від нього) або безкоштовну допомогу від розвинених країн та міжнародних організацій.

За рівнем доходу кожна економіка класифікується на: економіку з низьким доходом, середнім доходом (який може бути нижчим середнім та вищим середнім) та економіку з високим доходом. Станом на 1994 р. класифікація Світового банку охоплює 209 країн:

1. Країни з низьким доходом - 64 держави, у яких ВНП на душу населення становить 725 дол. США або менше.

2. Країни з середнім доходом, які діляться на:

а) країни з нижчим середнім доходом - 66 держав з ВНП на душу населення у межах від 726 до 2895 дол. США;

б) країни з вищим середнім доходом - 35 держав, в яких ВНП на душу населення - 2896 - 8995 дол. США.

3. Країни з високим доходом - 44 держави, в яких ВНП на душу населення становить 8995 дол. США і вище.

Більшість країн з високим рівнем доходу - це індустріальні, промислове розвинені країни.

Своєю чергою, переважна кількість країн, що розвиваються, має низькі доходи на душу населення (за винятком держав - членів ОПЕК і групи НІК). Країни з перехідними економіками групи просунутих і тих, що наближаються до них, характеризуються здебільшого вищими середніми доходами, держави ж СНД - нижчими середніми.