Розділ іі визволення території чутівщини від німецько-фашиських загарбників:

2.1 Бої за визволення району проходили в кілька етапів. У лютому-березні 1943 року війська Воронезького фронту вступили в бої за визволення нашого краю Вони тривали з 21 лютого по 7 березня. Неодноразово села Іскрівка, Дмитрівка, Шевченкове, Рябківка, Скибівка Воєвідське, Трудолюбівка Вільховатка, Филенкове, переходили з рук в руки. Та того разу визволення не вдалося, наші війська відступили.

Особливо тяжкі бої точилися поблизу Іскрівки, Скибівки, Водяного, Вільхуватки, де мужньо відстоювали позиції підрозділи 180 -ї стрілецької дивізії. Її воїни звільнили Кочубеївку, Іскрівку, Филенкове, Чутове. 27 лютого 1943 року частини 13-ї стрілецької та 30-ї танкової бригад 12 -то танкового корпусу підійшли до Вільхуватки і після короткочасного бою село було звільнено. Але наступного дня позиції радянській воїнів атакували ворожі танки, які підтримувалися авіацією. Перевага у живій силі і техніці була на боці ворога. Допомагаючи радянським військам ,проявили стійкість і мужність майже всі жителі села. На жаль, бій був нерівний і рештки наших військ залишили село. Серед загиблих воїнів на полі бою полягло 308 місцевих жителів, з них було 96 відважних жінок .

Після цього фашисти з особливою жорстокістю розправлялися з мирним населенням. Тільки за 2 дні було страчено 208 вільхуватців.

Перемога дісталася дорогою ціною фашистська лють не знала меж У районі було розстріляно 373, а спалено живцем 93 чоловіка, заморожено 252 військовополонених. Тільки у концтаборі , який був розташований на території племзаводу " Чутове", їх загинуло 250. Фашисти закатували та розстріляли 408 мирних громадян, не враховуючи жителів Вільхуватки.

Протягом 18-22 вересня 1943 року , продовжуючи наступ на Полтавському напрямку, підрозділи та з'єднання Степовою фронту успішно просувалися вперед. 19 вересня 84-а Харківська стрілецька дивізія, розвиваючи наступ, звільнила Чутове. У боях за звільнення Чутівщини брали участь 7 стрілецьких і од­на повітряно - десантна дивізії.

Бій за визволення Чутового був тривалим. У тих боях серед воїнів -визволителів були командир роти розвідників А.І. Харченко, колишній колгоспний тракторист Чутового, танкіст В.,А Михайліченко та інші.

2.2 Лише два десятки хат , руїни і згарища залишилися на території квітучого колись села.

З великим запалом узялись чутяни до відбудови села і його господарства. Зі Сходу країни надходило зерно, худоба, сільськогосподарський інвентар і машини. На початку 1944 року відбудовано виробничі приміщення промислових підприємств, МТС, колгоспів. Було відремонтовано 20 тракторів . 10 комбайнів, 4 молотарки. В липні 1944 року у селі організовано промисловий комбінат, відкрито їдальню.

Відроджувалися господарства колгоспів, радгоспів, племінного заводу "Чутове", а з ними поліпшувалося життя населення .Люди перебралися із землянок до хат, які відбудовано за допомогою державних організацій та колгоспу. Вже на початку 1945 року відбудовано майже 90% житлового фонду.

2.3 На території району після подій Великої Вітчизняної війни залишилося 35 поховань, в яких покоїться понад 6000 полеглих воїнів та жертв фашистського терору. Для увічнення пам'яті загиблих споруджено 14 меморіальних комплексів, 9 пам'ятних знаків. На місці бою 30-ї танкової та 13-ї стрілецької бригади, 12 танковою корпусу встановлено на постаменті танк Т-34 у Вільхуватці. Та звільнення Чутового було лише одним із кроків до Великої Перемоги. Звістку про неї чутяни прийняли з радістю, яку не можна описати словами . 9 травня 1945 року було найщасливішим днем для усіх жителів нашого району.

2.4 Після цього додому з фронтів стали повертатися солдати, а і ними і наші земляки. Трохи пізніше до свого району повернулися ті, які були вивезені фашистами на примусові роботи до Німеччини. Ці люди пережили страшні умови: знущання, голод тугу за рідним краєм, за домівкою, і у їхніх думах ці переживання не пройшли без сліду (рис.4).

Жителька Филенкового, Маньківська Ганна Тимофіївна, яка на жаль ,померла в 1991 році, часто згадувала ті страшні роки свого життя . У роки окупації Ганну, тоді ще незаміжню молоду дівчину було вивезено до Німеччини. Ганна Тимофіївна розповідала: " Робили ми на заводі. Тяжко було дуже , та найбільше всього хотілося їсти. Хліба давали по маленькому тоненькому кусочку,.." Потім Ганна Тимофіївна за все життя не викине і дрібки крихт, бо все здаватиметься, що хліба може знову не стати.

Дудка Галина Митрофанівна , жителька с. Федорівка потрапила у Німеччину до фермерського господарства. Про ті страшні часи Галина Митрофанівна згадує :" Годували ми там свиней, доглядали за ними. А за це нас годували баландою. Хтозна з чого вона була зварена...та баланда. Працювали тяжко з ранку до вечора і в холод і спеку. їсти хотілося весь час , а особливо якоїсь української страви. Так ми з дівчатами просіювали дерть. якою годували свиней , а з отриманого борошна варили вареники. Звісно, яке то було борошно - і земля ,і дрібні остюки, але ми їли , та ще й ховалися з ними від хазяїна

А от Іван Олександрович Гладун , якому пощастило повернутися з війни живим , небагатослівний у своїх спогадах. Про свій бойовий шлях так говорить: " У війну був там, куди посилали." Він захищав Донбас, брав участь у курському побоїщі.

Василь Михайлович Різуненко , що був тяжко поранений у бою під Кіровоградом, сказав:" Україна живе і буде жити тону, що мільйони пішли на смерть в ім'я її честі й гідності."

Ще один наш земляк , Дмитро Федорович Лаврик, який потрапив на фронт 1944 року у віці 18 років , на все життя запам'ятав слова свого командира, якими тепер повчає молодь: " Солдати не плачуть ні від ран, ні від душевного болю."

Василь Павлович Бодня дійшов аж до Берліну , а на його руїнах написав:" Хохол Василь був тут."

Багато наших землячок у роки війни теж пішли на фронт. Живими повернутися з перемогою пощастило К.Н. Зіненко, Н.А. Богуславській, К.В.Терещенко, М.П.Ємець. Л.Я.Бабнч, 3.1 Озірній.

ВИСНОВОКИ:

У науковій роботі на основі теоретичних узагальнень розкрито особливості ВВВ на території Чутівського району (1941-1945 рр.) та охарактеризовано вплив окупації на соціально-економічне, суспільно-політичне та моральне становище, а також свідомість населення Чутівщини.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки: