Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Naukova_OLYa.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.38 Mб
Скачать

Розділ і: характерні особливості початкового етапу ввв у чутівському районі:

1.1 Щедрим видалось літо 1941 року. Шуміли урожаєм колгоспні і радгоспні ниви. Серце радувалось хліборобське - в кожній сім'ї - бути великому достатку . Та чорна звістка про віроломний напад фашистської Німеччини на радянську землю вогнем обпалила серця людей. Сотні тисяч чоловік пішли до армії , щоб із зброєю в руках захистити рідну землю. Війна перервала мирну працю трудівників Чутівського району. Уже в перші дні війни чутівці влились в ряди Червоної Армії. З 22 червня по жовтень 1941 року в діючу армію було мобілізовано 4140 чоловік.

Не слід забувати 22 червня 1941 року - цю трагічну дату в нашій історії. Того дня надвечір відбулися велелюдні мітинги по всій Чутівщнні. Звістка про війну надійшла із запізненням . Було сумно але не безнадійно. Всі розуміли , що це велике горе , але що переможуть - ні в кого сумніву не було . Біда згуртовувала людей . викликала неабиякий патріотизм боротьби, особливо в молоді. Знали, що переможуть, але не знали, що до перемоги протягнеться кривава дорога довжиною в майже 5 довгих років.

Героїчно, з боями і тяжкими втратами захищали оборонні рубежі на території району воїни 95 -ї,226 -ї , З00-ї стрілецьких та 47-1 гірсько - стрілецької дивізій . Особливо жорстокі бої точились в районі Штурмової балки, що знаходиться за два кілометра від Водяного. Тут загинули тисячі воїнів, які з 27 вересня по 6 жовтня 1941 року обороняли цей рубіж. Вони бились у складі 226-ї стрілецької та 47-ї гірсько - стрілецької дивізії.

На рубежі річки Чутівка ворог був зупинений, га 21 вересня по 16 жовтня 1941 року фашисти втяли у свої руки три залізничні станції, всі населені пункти і окупували весь район.

1.2. По селах району стати лютувати каральні загони, широко практикувалися арешти, катування, утримання в концтаборах. До Німеччини було вивезено 1906 чоловік, з них не повернулись до рідного краю 267.

Одразу після окупації Чутівщини фашистські війська встановили режим терору. Населення не мирилося з насильством , чинило опір окупантам. Утворилося антифашистське підпілля. Підпільна група з 9 чоловік - жителів Шевченківки та Іскрівки - під керівництвом О. X. Спаського діяла з січня 1942 по серпень 1943. Друга трупа під керівництвом М. Фесенка проводила антифашистську роботу з грудня 1942 по серпень 1943 року. До її складу входили 12 працівників Артемівської лікарні. Крім того , в районі вели боротьбу з окупаційним режимом 164 партизани і підпільники, які переховували військовополонених, збирали для них одяг і продукти харчування.

Фронт наближався. 27 вересня загримів бій на околицях Чутового. Та 17 днів не могли фашистські запасники захопити села. В ті дні в селі всі жили по - фронтовому. Жінки, дівчата, діти допомагали пораненим радянським бійцям. Бої ставали все більш запеклими. 17 днів своїм танком бив гітлерівців на околи­цях Чутового його уродженець М. Л. Варава .

13 жовтня 1941 року у Чутовому з'явились гітлерівські головорізи, які творили свої криваві розправи. В селі було введено комендантську годину. Мешканців, що заявлялися на вулицях вранці або ввечері , розстрілювали.

Та репресії ворога не залякали людей. Ризикуючи життям, вони передавали в табір військовополонених , що був розміщений на території Чутівського радгоспу, їжу, одяг, переховували бійців, що вирвалися з табору. Не думали про власне життя В.С. Вертій та його син Микола, рятуючи двох радянських бійців...Не дожив до наших днів ні Василь Семенович, ні Микола. Батько й син мужньо прийняли смерть у фашистських катівнях.

Загинув від рук ворога колгоспник артілі ім. Леніна М.Н. Пилявець, який вивів з ладу німецький телефонний зв'язок, що йшов до лінії фронту. За псування ворожого телеграфного зв'язку в ті дні був розстріляний і колгоспник Г.С.Самойленко,

У боротьбі з ворогом загинули односельчани А. А. Сидоренко, О. І Шевченко . П. Р. Тарасенко , М. Г. Власенко, Т. С. Пісківський, І. М. Одинака, Ф. А. Колісник, Л. Л. Колісник, Н. А. Павліченко , М. С., М. М., Н. Т. Косюченки та багато інших. І.С. Косик розповів вітчизняному командуванню , перейшовши .лінію оборони ворога, про розташування вогневих позицій фашистів у Чутовому , про їх кількість і озброєння. Повертаючись до села , І.С. Косик потрапив до рук ворога і був страчений .

Тяжке, повне смертельної небезпеки, було життя чутівців на окупованій ворогом території . Останнім шматком хліба ділилися люди, щоб врятувати від голодної смерті сиріт. Так подружжя І.Н та О.О. Добросоли врятували єврейського хлопчика, батьків якого розстріляли фашисти. Вони назвали його своїм сином , вирвавши дитину з пазурів смерті.

1.3. 180 і дівчат з Чутового гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини.Фашистські бандити нишпорили по селах, грабували населення . Ними було повністю знищено тваринницькі ферми. В колгоспах і окремих громадян було віднято і відправлено до Німеччини 2340 коней. 2123 голови великої рогатої худоби. 2200 овець та 5500 свиней. Загальні збитки, заподіяні окупантами у Чутовому, становили 41 мли. крб. у старих грошах. Під загрозою розстрілу жителям заборонялося мати вдома кустарну олійницю, жорна.

В останній день окупації фашисти розстріляли 29 патріотів Чутового. Це, переважно, були сміливці, що гасили підпалені гітлерівцями громадські будівлі, скирти хліба тощо. Уже відступаючи під натиском Червоної Армії, гітлерівці безжально палили хати , розстрілювали кожного , хто потрапляв на очі.

Як тільки останні фашисти зникли і заявились перші радянські бійці, односельчани поспішили до своїх домівок, щоб хоч що - небудь врятувати від вогню. Прибігла до свого двору і Д.П.Сівко , санітарка лікарні. Але по дорозі побачила, що з колгоспної комори, тут же поблизу, клубочився дим. Дарія Павлівна побігла туди, до зерносховища, бо там було повно пшениці та іншого зерна Погасила жінка пожежу і врятувала народне добро. Понад сто тонн пшениці залишилося цілими.

Потім жінка покликала солдатів , щоб вони зачинили комору, бо в самої уже не було сил. " Як же ви живою залишились ?"- запитав жінку вкрай здивований командир роти і палко тиснув її руку. Виявляється ,що територія навколо зерносховища була замінована і лише якимсь дивом жінка не потрапила на одну з них.