1. Мета, методологія і підходи щодо набору персоналу.

Цілі набору персоналу:

1. створення резерву відповідних кандидатур на вакантні місця;

2. прихильність до справедливого процесу набору;

3. всі види діяльності по набору кадрів повинні сприяти досягненню мети компанії і створенню бажаного уявлення про компанію;

4. проведення ефективної роботи і рентабельної роботи по набору кадрів.

Цілі набору повинні:

• відповідати антидискримінаційному законодавству (право);

• виключати дискримінацію етичну (етика);

• направлені на досягнення корпоративних, а не особистих інтересів (бізнес)

Основним підходи до набору персоналу є рівні можливості

• У США рівні можливості забезпечуються:

• Законами про дискримінацію по статі (1975) і расові відносини (1976)

• Закон про рівну оплату (1970)

• Закон про дискримінацію інвалідів (1975)

• Закон про зняття судимості (1974)

• Закон про права людини (1998).

• У Європі це законодавство прийняте Радою Міністрів ЄС у 2000 р., в основі якого стаття 13 Амстердамського договору

До методів, що орієнтовані на зовнішній ринок праці, відносять опитування на основі анкетування, інтерв’ювання, співбесіду, тестування, документальний і графічний методи та ін.

2. Підвищення кваліфікації працівників.

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-технічне навчання, що дає змогу розширювати й поглиблювати здобуті знання, уміння й навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Плануванню підвищення рівня кваліфікації робітників в організації має передувати робота служби управління персоналу з аналізу ефективності використання робочої сили в структурних підрозділах у розрізах професій та рівнів кваліфікації, причин зниження середнього розряду робочих, відставання розряду робочих від розряду робіт, виникнення браку продукції з вини робітників, а також нераціонального використання фонду робочого часу та ін.

Мета ПКП: виявити тих, хто має потенціал розвитку, і забезпечити спадкоємність керівництва.

ПКП припускає 3 основні дії:

• Аналіз існуючих і майбутніх потреб керівництва

• Оцінка відповідних і потенційних навиків і ефективності

• Розробка стратегій і планів для задоволення цих потреб

Підходи до підвищення кваліфікації керівників:

• Формальний підхід (бюрократичні організації)

• Креативний або неформальний підхід (дії надаються самим менеджером)

• Інтегрований підхід (базується на поєднанні попередніх двох і наступних 5 керівних принципах: реальність управління; актуальність; саморозвиток; навчання на досвіді і стандартна підготовка)

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців здійснюється для вдосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної й ефективної організації праці тощо.