Психологія ВШ

1. Основні ознаки кризи в системі вищої освіти.

Мета освіти сьогодні – виховання в молоді довіри до динамічних знань, усвідомлення потреби розвитку своїх творчих здібностей.

Проте високий професіоналізм фахівця повинен поєднуватися з розумінням наслідків своєї діяльності для суспільства, з відповідальністю перед ним (і навіть перед людством загалом). Сучасна людина технічно спроможна скоїти щось жахливе навіть у масштабах усієї планети. Стає зрозуміло, що підготовка фахівця з вищою освітою – це насамперед становлення його як особистості, людини гуманної, відповідальної, з громадянськими та моральними якостями.

Наприкінці XX ст. вчені всіх країн визнали, що масштаби недоліків у підготовці спеціалістів із вищою освітою дуже значні, тому можна говорити про кризу в системі освіти.

Риси кризи вищої освіти:

1. Виникла потреба в підготовці фахівців нової формації, але для цього не було ні наукової, ні методичної бази.

2. Тривалий час підготовка фахівців відбувалася на шкоду їх духовному й культурному розвитку (виник термін «технократичне мислення», для якого були чужими поняття «моральність», «гуманність», «гідність»).

3. Тоталітарне управління освітою, уніфікація вимог пригнічували ініціативу, творчість, відповідальність викладачів вищої школи.

Криза освіти в СРСР визначалася ще й такими факторами:

1. Низька оплата праці фахівців із вищою освітою призвела до девальвації цінності вищої освіти. Соціальний престиж спеціаліста з вищою освітою дуже знизився.

2. Десятиріччями не мав запиту професіоналізм, талант, інтелект. До особистості фахівця був усереднений підхід, що породжувало функціонерів, людей із технократичним мисленням.

2. Характеристика фізичного розвитку студентської молоді.

Другий період юності (від 17 до 25 років) пов'язаний з початком навчання у вищому навчальному закладі та початком роботи на виробництві. Студентський вік поділяється на стандартний (17—22 роки) та нестандартний (23—27 років).

В юнацький період фізичний розвиток в основному завершується. Зокрема, темп росту уповільнюєть­ся й стабілізується, швидко наростає м'язова сила, досягаючи максимуму до 20-25 років. Зникають диспропорції окремих частин тіла та підліт­кова непевність рухів. Збільшується об'єм грудної клітки. Завершується окостеніння скелету і формування тканин органів й організму в цілому. В юнацькому віці завершується дозрівання кори головного мозку, про­ходять процеси внутрішньоклітинного ускладнення та розвитку відпо­відних функцій, встановлюються характерні для дорослих кор\сово-під-кіркові взаємовідношення, складаються основні властивості нервових процесів.

Проте, зв'язки між нервовими клітинами формуються протягом всьо­го періоду індивідуального розвитку (цей процес не припиняється й у дорослих) і залежить від того, чи навантажуємо ми свій мозок роботою.

3. Основні методи самовиховання.

Основні методи самовиховання: самонавіяння, самоінформація, самоконтроль, самоаналіз, самокритика, самопримус, самосхвалення.

Самонавіяння – вироблення в себе нових настанов, незвіданих психічних станів шляхом повторення собі словесних формул або викликання в себе яскравих образів. Повторювати для себе регулярно, багато разів.

Самоінформація – сприйняття письмового і усного слова з метою зміни свого «Я».

Самоконтролем є здатність людини самостійно регулювати свою поведінку, контролювати його мотиви, стежити за проявом своїх відчуттів. Самоконтроль може бути: ненавмисним, навмисним.

Самоаналізом є більш поглиблене самоспостереження, коли чоловік аналізує окремий

вчинок, його мета і мотив. Цьому піддаються якості, ступінь їх розвитку і прояву.

Самокритика тісно пов'язана з самоконтролем і рівнем свідомості людини. Цей метод може стати дієвим засобом самовиховання в тому випадку, якщо людина не тільки визнає свої помилки, недоліки, але і відразу ж береться за їх виправлення.

Самопримус вимагає від себе робити те, що найважливіше в цей момент..

Самосхвалення застосовується тільки тоді, коли людина досягла успіхів в діяльності або самовихованні. Стимулює активність, створює основу для подолання ще більших труднощів в роботі над собою.

Самонаказь – внутрішня команда до дії, яка обов*язкова до виконання.