2. Початок проповідницької діяльності Мухаммеда і виникнення ісламу.

Коментоване читання - стор. 137

Таблиця 1

Іслам та араби

• Бл. 610 р. Початок проповіді Мухаммедом ісламу — нової єдиної релігії, що стала засобом об’єднання арабів

• Бл. 630 р. Більшість арабів визнали владу Мухаммеда і прийняли іслам. Об’єднання арабів і виникнення держави

• VII-VIII ст. Доба переможних завойовницьких походів арабів

Основні причини воєнних успіхів арабів

• Перевага у військовій справі: наявність легкої кінноти

• Завоювання у формі «священної війни в ім’я Аллаха»

Утворення Арабського халіфату

• Поєднання в особі халіфа вищої світської та духовної влади в державі

• Здійснення судочинства на підставі норм Корану

• Уся земля належала халіфу, який наділяв нею за умови несення служби

• Примусове об’єднання народів із різними культурними традиціями

• Друга половина VIII—XI ст. Поступовий занепад і розпад Арабського халіфату

• Віровчення, яке проповідував Мухаммед, відоме під назвою іслам, що в перекладі з арабської означає «покірність Богу». Проповіді Мухаммеда, що сам був неписьменним, його послідовники записували, а після його смерті зібрали в одну книгу — Коран (у перекладі з арабської — «читання»).

• Основною релігійною вимогою Мухаммеда до арабів була відмова від поклоніння різним племінним богам і визнання існування єдиного бога — Аллаха.

• Головна релігійна формула ісламу — «Немає бога, окрім Аллаха, і Мухаммед — пророк його». Вплив на іслам іудейської та християнської релігії виявлявся у визнанні Мойсея та Ісуса пророками і попередниками Мухаммеда. Священне місто іудеїв і християн Єрусалим також визнавалося мусульманами.

• Для того щоб бути мусульманином, необхідно було визнавати й виконувати п’ять головних обов’язків:

• віра в існування всемогутнього і єдиного Аллаха і в те, що Мухаммед є його пророком;

• виконання п’ять разів на добу обов’язкової молитви;

• раз на рік, упродовж місяця рамадану дотримуватися обов’язкового посту — не їсти і не пити від світанку до заходу сонця;

• кожен, у кого є можливість, повинен один раз за своє життя здійснити хадж (паломництво) до Мекки і Медіни;

• мусульманин, щоб звільнитися від гріхів, повинен віддавати п’яту частину своїх прибутків на милостиню.

• Мухаммед виклав і «заповіт священної війни». Він вирізняв іудеїв та християн як людей, котрі володіють Писанням (Святим Письмом), із яким треба вести шляхетні суперечки, а от язичників закликав знищувати.

• На початку свого проповідництва Мухаммед засуджував багатіїв, але згодом відмовився від цього. У Корані зазначено, що нерівність серед людей встановив Бог і мусульманин не повинен заздрити тому, хто багатший.

• На підставі Корану і Сунни (книги доповнень до Корану) було розроблено правила поведінки мусульман — шаріат (тобто «правильний шлях»). На його основі в мусульман стало здійснюватися судочинство. Таким чином, іслам став не лише вірою, а й способом життя і системою цінностей мусульман.