Урок №14

Тема: Виникнення ісламу та Арабський халіфат

Мета:

• розкрити особливості виникнення ісламу і його ролі в об’єднанні арабів;

• з’ясувати, як відбувався розвиток Арабського халіфату за Омейядів та Аббасидів;

• розвивати вміння здобувати нові знання, поєднуючи інформацію з розповіді вчителя, підручника та історичної карти;

• виховувати в учнів повагу до загальнолюдських ідеалів, що містить іслам, і яким повинні слідувати люди незалежно від їхніх релігійних переконань.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, карти, схеми і таблиці «Природні умови і заняття населення домусульманської Аравії», «Іслам та араби», «П’ять стовпів ісламу», «Особливості мусульманської культури», «Здобутки арабської науки».

Основні поняття і терміни: іслам, мусульмани, Коран, хіджра, Арабський халіфат, Омейяди та Аббасиди.

Основні дати:

• 622 р.- хіджра, початок мусульманського літочислення;

• 661-750 рр.- халіфат Омейядів;

• 750-1258 рр.- халіфат Аббасидів.

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Перевірка дз

1. За правління якого імператора Візантія досягла максимального територіального розширення?

2. Назвати основних ворогів Візантійської імперії.

3. Які території втратила Візантія у боротьбі з арабами?

4. Під час правління якого імператора вдалося зупинити наступ арабів?

5. Який період історії Візантії називають „Золотим віком” ?

6. Коли у Візантійській імперії спалахнула боротьба між прихильниками і противниками шанування ікон?

7. Коли Константинополь був захоплений хрестоносцями?

8. Яку державу називали Латинська імперія?

9. У якому році припинила своє існування Візантійська імперія?

10. Хто став її завойовником?

11. Якими культурними здобутками збагатила візантійська культура світову?

12. Чому 1204 р. для Візантії став катастрофічним?

13. Чим відрізнялася Візантійська імперія від інших держав середньовічної Європи?

3. Вивчення нового матеріалу

   • Приблизно через століття після падіння Західної Римської імперії в аравійському місті Мекка народився Мухаммед, засновник ісламу — релігії, яку сьогодні сповідує кожний восьмий житель нашої планети.

   • Іслам став основою формування арабо-мусульманської цивілізації, котра збагатила людство своїми досягненнями, що не втратили свого значення і дотепер.

   • Сьогодні на уроці ви матимете можливість поринути у цей незвичайний і дещо загадковий для європейців світ Сходу.

1. Домусульманська Аравія Природні умови і заняття населення домусульманської Аравії

Аравійський півострів

• Розташований у Південно-Західній Азії, площа дорівнює чверті Європи

• Омивається Середземним, Червоним і Аравійським морями

• За природними умовами поділяється на три зони

• Клімат сухий і жаркий, дощі бувають дуже рідко

• Більшу частину півострова займає Аравійська пустеля

Ємен (араб. - права, тобто південна сторона)

• Південний захід півострова з родючими землями, тропічною рослинністю і достатньою кількістю води

• Висока щільність населення, що здавна займалося зрошувальним землеробством і садівництвом

Недж (араб. - плоскогір’я)

• Велике посушливе плоскогір’я у центрі півострову. Річок немає, лише сухі русла, що інколи заповнюються дощовими потоками

• Низька щільність населення. Територія придатна лише для ведення кочового скотарства

Хіджаз (араб. — кордон)

• Довга посушлива смуга уздовж узбережжя Червоного моря з окремими оазами

• Населення мешкало в оазах. Рільництво розвивалося лише в окремих оазах

• На південному сході від володінь Східної Римської (Візантійської) імперії знаходиться Аравійський півострів.

• Раніше його заселяли мало відомі численні племена арабів.

• Природні умови півострова спричинили те, що більшість арабів були кочовиками-бедуїнами («мешканцями пустелі»), що розводили кіз, овець і верблюдів, пересуваючись у пошуках пасовищ зі своїми отарами.

• Життя бедуїна неможливо було уявити без верблюда — нерозлучного супутника і засобу існування кочових арабів.

• Бедуїни жили племенами, які поділялися на роди і сім’ї.

• Племінна знать — шейхи і саїди — мала великі отари, отримувала більшу частину здобичі під час війн.

• Усі члени одного племені вважали себе родичами.

• Єдиної релігії в арабів не існувало. Кожне плем’я вшановувало власних богів. З-поміж найшановніших були бог війни та родючості Астар, богиня місяця Сін, богиня-мати Лат.

• Уособленням своїх богів араби вважали рукотворних кам’яних ідолів і природні кам’яні стовпи. Траплялися також нечисленні прихильники іудаїзму та християнства.

• Через Хіджаз пролягав старовинний торговельний шлях із Середземномор’я до Африки та Індії. На ньому виникли великі торговельні, центри, що з часом перетворилися на міста,— Мекка, Ятриб та ін.

• Особливе значення мала Мекка, що була головною зупинкою караванів купців.

• Щороку в Аравії навесні на чотири місяці припинялися війни, розбійницькі напади і встановлювався загальний мир. У цей час араби відвідували Мекку, де знаходилося їхнє головне святилище Кааба (у перекладі з арабської «Куб»). В її стіну було вмуровано чорний метеорит, а навколо неї були встановлені ідоли богів різних племен. Водночас у місті відбувався ярмарок і різноманітні змагання.

• Наприкінці VI ст. арабське суспільство охопила криза. Кількість населення збільшувалася, а орної землі не вистачало. Торгівля занепадала через напади іранців, які прагнули, щоб торговельні шляхи проходили вздовж Перської затоки і збагачували їхню країну.

• Погіршення життя підштовхувало арабів до думки про об’єднання, щоб разом боротися за краще майбутнє. Проте головною перешкодою для цього були різні племінні вірування.