2.13. Передача висоти на монтажний горизонт.

На багатоповерхових будинках або багатоярусних спорудженнях на монтажні горизонтах кожного поверху (ярусу) повинні передаватися точки розбивочних вісей, закріплених на вихідному горизонту. Система таких точок являє собою геодезичне обґрунтування на монтажному горизонту.

Монтажний горизонт - це умовна площина, що проходить через опорні площадки зведених несучих конструкцій певного поверху або ярусу надземної частини будинку або спорудження.Створення разбивочной основи на монтажному горизонту — це побудова та закріплення на перекритті кожного поверху системи точок основних вісей будинку й розбивочних (базових) вісей по границям монтажних захваток (як правило, останні збігаються з міжсекціїних вісями), а також реперів для висотної розбивки на монтажному горизонту.

Побудова планової разбивочной основи на монтажному горизонті починається з передачі точок основних разбивочных вісей, закріплених на вихідному горизонту, по висоті.

Вибір точок розбивочної основи, прийнятих у якості вихідних для проектування на монтажний горизонт, обумовлюється можливістю забезпечити видимість із вихідного горизонту на всі поверхи (яруси) будинку, формою планової мережі, можливістю побудови із цих точок планової основи на монтажному горизонту, методами виконання будівельно-монтажних робіт

Мал. 2.13.1. Передача розбивочних вісей на монтажний горизонт методом похилого проектування

Кількість точок, переданих на монтажний горизонт, визначається залежно від розмірів будинку або спорудження в плані й організації будівельно-монтажного процесу, але повинне бути не менш трьох.

Залежно від призначення будинку або спорудження, його поверховості, конструктивних особливостей і складності технологічного встаткування в ньому проектування точок геодезичної мережі на монтажний горизонт повинне здійснюватися способом вертикальної площини за допомогою теодоліта або способом вертикальної лінії за допомогою зеніт-приладів. Вибір методу проектування та розрахунок точності виробляються при складанні ППГР.

При використанні способу вертикальної площини (мал. 2.12.1) теодоліт встановлюють точно в створі даної розбивочної вісі, і труба його орієнтується на ризику, нанесену на цоколі будинку. Приблизно в створі цієї ж вісі на перекритті даного поверху встановлюється візирна ціль (висок або марка) на відстані не менш 50 см від зовнішньої стінової панелі.

Орієнтовану трубу теодоліта при закріпленому горизонтальному колі обертають у вертикальній площині доти, поки візирна ціль попадає в поле зору труби. Після цього трубу закріплюють у вертикальній площині й у заданий створ уводять візирну ціль, що і фіксує положення розбивочної вісі на перекритті. Аналогічні операції виконуються й при іншому колі теодоліта. Відстань між двома ризиками, отриманими при двох положеннях вертикального кола теодоліта, ділиться навпіл й отримана середня ризику приймається за шукане положення вісі на перекритті.

Застосування даного способу доцільно при зведенні будинків малої й середньої поверховості, а також при наявності більших вільних територій у границях будівельного майданчика. Робота повинна виконуватися добре вивіреним теодолітом при двох положеннях вертикального кола.

Мал. 2.13.2. Передача розбивочних вісей на монтажні

горизонти методом вертикального проектування

При проектуванні точок розбивочних вісей на різні:

горизонту цим способом впливають помилки нахилу вісі обертання труби;

нахилу вертикальної вісі приладу;

візування;

фіксації точки на монтажному горизонті;

установлення приладу в створ;

колімаційна помилка.

Середня квадратична погрішність проектування точки розбивочної вісі при двох положеннях кола обчислюється по формулі

__________________________________________

m_пр = √0,25(h²/ρ²) τ²+ (3600/ ρ²) (s²/v²) + (l₂/s²)m_cnd² + m_ф², (2.13. 1)

де h — висота, на яку проектується точка; s — відстань від теодоліта до проектованої точки; τ — ціна розподілу циліндричного рівня при горизонтальному колі теодоліта; l — відхилення обумовленої точки у візирній площині приладу від вертикалі, що проходить через опорну точку; v — збільшення зорової труби теодоліта.

Розбіжність у положенні точки, отриманому при проектуванні при двох колах приладу, не повинне перевищувати подвоєного значення mпр, обчисленого по формулі (2.12.1).

Для підвищення точності проектування точки стрімкою площиною застосовують теодоліти з накладними рівнями.

При використанні способу вертикальної лінії розбивочні точки передаються по висоті за допомогою зеніт-приладу методом вертикального проектування (мал. 2.13.2.).

Розбивочні точки розташовуються паралельно вісям конструкцій безпосередньо на перекритті вихідного горизонту. Місця розташування цих точок вибираються таким чином, щоб їх можна було використати протягом усього періоду монтажу будинку.

При цьому способі передачі вісей на монтажній горизонт застосовуються прилади оптичного вертикального проектування ПОВП, лазерні зеніт-центри ЛЗЦ або PZL, випущені в ГДР.

Передача розбивочних лазерний зенит-центрир ЛЗЦ або осей на монтажні горизонти методом вертикального проектування.

Таблиця 2.13.1

Номер опорної т точки	Відлік по горизонтальній нитці
	0о	180о	Середнє	90о	270о	Середнє
1 2 3	48,2 46,5 49,7	48,0 46,3 49,5	48,1 46,4 49,6	4,2 3,8 6,9	4,0 3,6 6,7	4,1 3,7 6,8

Для переносу вісей на наступні поверхи над вихідною точкою центрується та горизонтується зеніт-прилад 2. Ця точка проектується по вертикалі (знизу нагору) на спеціальну палетку 3, закріплену над отвором у перекритті монтажного горизонту. Проектування вихідної точки здійснюється через чотири положення приладу: 0^о, 90^о, 180^о, 270°, і беруть відповідно чотири відліки по координатній сітці палетки. По цим відликам обчислюють координати спроектованої точки.

Приклад запису та обробки результатів вертикального проектування опорних точок наведений у табл. 2.13.1.

Палетка виготовляється з аркуша оргскла розміром 300х300х10 мм із наклеєної на ньому калькою. На кальці нанесена координатна сітка з оціфровкою по двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Знайдене із чотирьох відлікові положення точки на палетці переноситься на перекриття даного поверху й маркірується керном (на закладних деталях) або олійною фарбою на бетоні.

Помилка вертикального проектування точки розбивочної вісі цим способом залежить від помилок приведення візирної вісі приладу в прямовисне

Мал. 2. 13. 3. Пристрій для ортогонального проектування точок розбивочних вісей

положення т_б, візування (т_н), центрування приладу над проектованою точкою (т_ц) і фіксації точки на палетці (т_ф), Тоді сумарну середню квадратичну погрішність положення точки на монтажному горизонті, обумовленої як перетинання двох взаємно перпендикулярних розбивочних вісей, можна визначити по формулі

______________________________ ___

m_пр = √(h²/ρ²)*(m_o²+ 3600/v²) + (l²/s²)m_ц² + m_ф², (2.13.2)

де h — перевищення між вихідним і монтажним горизонтамі. Припустима середня квадратична погрішність проектування точки з вихідного на монтажний горизонт визначається з нерівності

_

σ_пр = Δ _р.о.г./3√2 (2.13.3)

де Δ_р.о.г. — допуск на розбивку при побудові розбивочної основи на вихідному горизонту будинку або спорудження.

Контроль точності проектування точок повинен здійснюватися шляхом порівняння обмірюваної відстані між проектованими точками на монтажному горизонту з відстанню між цими ж точками на вихідному горизонту s_a. Контрольні виміри повинні виконуватися з точністю побудови розбивочних вісей на вихідному горизонту. Припустима розбіжність між відстанями s_a й s визначається по формулі

______________

Δε = √2(σ_пр² + s²/T _п.о.²), (2.13.4)

де σ_пр — припустима середня квадратична погрішність проектування точки на монтажний горизонт; T _п.о.— відносна середня квадратична погрішність побудови розбівочних вісей на вихідному горизонту.

При неприпустимій розбіжності проектування точок повторюється.

Основою для побудови планової розбивочної мережі на монтажному горизонту служать точки, отримані в результаті проектування точок планової мережі з вихідного на монтажний горизонт.

Планова розбивочна мережа на монтажному горизонту створюється у вигляді правильних фігур (переважно прямокутників), що повторюють загалом конфігурацію будинку або спорудження, зі сторонами, паралельними їхнім осям. Точки мережі повинні розташовуватися в місцях, що забезпечують взаємну видимість і схоронність на період монтажу даного ярусу.

По основних точкам планової розбивочної мережі з необхідною точністю прокладається контрольний хід у вигляді, ланцюжка фігур трілатерации. Одночасно із продовженням ходу в створі сторін планової основи намічають і тимчасово закріплюють проміжні точки для згущення основної мережі. Положення цих точок на монтажному горизонту визначають шляхом створних засічок або побудовою прямих кутів за допомогою теодоліта, сталевий компарірованної рулетки й сталевого дроту або капронового шнура.

Отримані значення координат точок планової розбивочної мережі зіставляють із проектними та у положення цих точок уводять виправлення -редукції. Розбіжності між фактичними й теоретичними значеннями сторін мережі не повинні перевищувати величини, обчисленої по формулі

_

Δl = l / (T_п.с..√2) (2.13.5)

де l — довжина обмірюваної сторони або діагоналі; T_п.c. - знаменник відносної погрішності побудови мережі на вихідному горизонту.

При припустимих розбіжностях між фактичними та теоретичними координатами точки зміщають на половину відхилення та остаточно закріплюють дюбелями або керном на металевих пластинах і маркірують незмивною фарбою.

Висотним розбивочнім обґрунтуванням на монтажному горизонту служить система робочих реперів, висоти яких отримані від вихідних реперів висотної розбивочної основи.

На монтажному горизонту повинне бути не менш двох робочих реперів. Робочими реперами можуть бути закладні деталі в конструкціях даного поверху (ярусу) або металеві куточки, що закріплюють спеціально на конструкціях, пластини дюбеля й т.п. при відповідному їхньому маркуванні.

Передача проектних оцінок від вихідних реперів повинна здійснюватися методом геометричного нівелювання із застосуванням сталевий компарированной рулетки.

Після завершення робіт зі створення планової та висотної розбивочної основи на монтажному горизонту складається наступна виконавча документація:

- схема розташування вихідних, основних і проміжних точок планової мережі із прив'язкою їх до будівельних вісей;

- схема нівелірного ходу;

- схема контрольного ходу (контрольних промірів) з випискою розбіжностей між фактичними й теоретичними координатами точок (розбіжностей між теоретичними й фактичними відстанями по контрольних промірах);

- відомості обчислення координат точок;

- відомості обчислення висот реперів і марок;

- журнали польових вимірів;

Ця документація прикладається до акту перевірки геодезичних робіт.